Правила гри. Частина перша
- Автор: Арєнєв Володимир
- Серия: Правила гри #1
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966 7831 53-1
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Правила гри. Частина перша». Краткое содержание книги:
Герой нового роману Володимира Арєнєва провадить небезпечне розслідування дивних подій у замкнутій вежі-музеї, мріючи заробити цим купу грошей та вічну славу Шерлока Холмса.
Класичний сюжет класичного детективу, скажете ви. І помилитеся, бо раптом побачите перед собою епічний роман-фентезі, а потім — трилер. І відірватися від цієї гримучої суміші жанрів — марні сподівання. Палацові інтриги, тіні давніх богів, занепад династії Пресвітлих, війна та кров…
Хочете дізнатися, хто диктує правила цієї гри? Читайте! А ми гарантуємо, що результат перевершить усі ваші сподівання!
Після смерті Ісуура мандрівні мудреці зібралися на могилі вчителя і радилися. (Вже на той час за ними закріпилася назва «суури», етимологія якої досить прозора.) Мета й результати зібрання перших суурів невідомі.
За кілька днів мудреці розійшлися і продовжували жити, як і раніше. Поступово у них з’явилися послідовники — вчення Ісуура «продовжувало жити у серцях, осяваючи шлях тим, хто бажав цього» (З, стор. 25–26).
Уклад життя суурів мало змінився відтоді. «Кроками своїми міряти путь, їсти те, що пошлють Боги і дадуть люди; не гніватися, не злословити, не чинити шкоди душі людській — ось наша доля», — все це суури пронесли крізь віки. Вони несподівано для інших — «тих, що зазнали марноти світу» — набули статусу недоторканних. За вбивство суура карали суворо і жорстоко. Це створило вигідні для обох сторін умови: вони не торкалися «марноти світу» — світ не чіпав їх. У такий незвичний і мудрий спосіб можновладці Ашедгуну позбавилися своєрідної небезпеки, яку несли в собі суури. Як стверджують деякі аналітики, мандрівні мудреці могли б серйозно похитнути світооснову, якби не опинилися частково «ізольованими від світу».
Житєвий триб суурів, здавалося, відкидав можливість будь-якої організованості та управління. Однак, раз на три роки (за необхідності — й частіше) більшість мудреців приходила на могилу Ісуура. Там вони проводили кілька днів, але завжди тема та результат зборів для невтаємничених залишалися невідомими.
Тож, повторимо: впродовж досить довгого часу, — аж до ан-тегу, що перетворив стародавні Ашедгун та Хуміндар на єдину державу, — суури залишалися поза «марнотою світу». Ан-тег не викликав особливих хвилювань серед мандрівних мудреців (якщо поняття «хвилювання» можна застосувати до них). Вони продовжували жити відчужено, але поступово (це легко помітити уважному історику) згадки в літописах про мандрівних мудреців усе частіше пов’язані з певними людьми — носіями феномену Пресвітлих.
Першу таку згадку знаходимо в «Літописі Ашедгуну нових часів» Ганеля. Ім’я суура (вірніше — його безіменність, що загалом властиво мандрівним мудрецям) пов’язане з історією Риги Проклятого (див. РОЗДІЛ 15). Надалі жодна людина, у якої виявлявся феномен Пресвітлих, не залишалася поза увагою суурів.
Можемо визначити кілька варіантів долі феноменоносіїв (відносно ролі мандрівних мудреців).
Варіант перший. Суур зустрічається з феноменоносієм до повноліття останнього або невдовзі після нього (до 25–27 років). Зазвичай, феноменоносій іде з мудрецем і подорожує з ним.
(Примітка. Цікавим є статус феноменоносія при мудреці. Наскільки нам відомо, він ніколи не ставав учнем суура. Він залишався супутником).
Тоді феноменоносій, як правило, опинявся в ізоляції від «марноти світу» і не втручався в неї. Звичайно, були й винятки (наприклад, історія Риги Проклятого).
Супутник супроводжував суура до самої смерті. Як свідчать письмові пам’ятки, він намагався не допустити — і найчастіше не допускав, — одруження супутника. Так чи інакше, у феноменоносіїв, які мандрували із суурами, дуже рідко з’являлися діти (відомі лише поодинокі випадки). Цей факт разом із висновками, про які йтиметься далі, дає ще одне підтвердження прибічникам теорії генетичної природи феномену Пресвітлих (див. РОЗДІЛ 3).
Варіант другий. Суур знаходить феноменоносія, коли той уже живе самостійно. Мудрець гостює в нього, бесідує. Врешті, останній або залишає «марноту світу» — життя його в такому випадку збігається з Варіантом першим, — або продовжує жити по-старому. Тоді суур з’являється ще раз, уже на схилі віку феноменоносія. Зазвичай, рано чи пізно той ішов із мудрецем.
Варіант третій. Суур знаходить феноменоносія наприкінці життя останнього. Феноменоносій майже завжди залишає «марноту світу».
Життя кожного відомого нам феноменоносія збігається з одним із вищезазначених варіантів. Проаналізувавши дані, приходимо до несподіваного висновку. З часу підписання ан-тегу аж до смерті Пурнела — останнього феноменоносія (якщо не вважати такими оповідачів, а про це сказано окремо — (див. РОЗДІЛ 15), суури втрутились у «марноту світу» і призвели до повного зникнення феноменоносіїв. Коріння цього ми, певно, знайшли б у світогляді мандрівних мудреців, у якихось канонах, але, на жаль, маємо лише нотатки, залишені Ісууром і деякими його учнями (див. БІБЛІОГРАФІЮ). Немає сумніву, що за роки, які минули від написання цих документів до підписання ан-тегу, філософія суурів зазнала досить суттєвих змін. А їхні цілі? Вони були й залишилися невідомими. І мабуть, уже ніколи не будуть пізнані та розтлумачені.