Рукопис, знайдений у Сараґосі
- Автор: Потоцкий Ян
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Піраміда
- ISBN: 978-966-441-411-8
- Переводчик: Виктор Дмитрук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Рукопис, знайдений у Сараґосі». Краткое содержание книги:
Я нічого на це не відповів, і ми увійшли до другої кімнати, схожої за формою на першу, лишень усе, що там було срібним, тут було золотим, з оздобами з того почорненого золота, яке було в моді п’ятдесят років тому.
— Ця кімната, — продовжувала незнайомка, — призначена для придворної шляхти, гофмаршала й інших розпорядників нашого двору; в кімнатах принцеси ти не побачиш ні золота, ні срібла, там панує абсолютна простота — можеш переконатися в цьому вже хоча б у цій їдальні.
Говорячи це, вона відкрила бічні двері. Ми увійшли до зали, стіни якої покривав кольоровий мармур, а навкруг стелі були барельєфи, майстерно різьблені з білого мармуру. В глибині, в чудових креденцях, стояв посуд з гірського кришталю й найпрекраснішої індійської порцеляни.
Звідти ми знову повернулися в кімнату шляхти й перейшли до вітальні.
— Ось зала, — промовила дама, — яка без сумніву, викличе в тебе захоплення.
І справді, я зовсім остовпів і спершу почав розглядати паркет, викладений з ляпіс-лазурі, інкрустованої камінчиками на флорентійський штиб. Одна плитка такої мозаїки забирає кільканадцять років праці. Візерунки плит утворювали гармонійну цілість і мали спільний головний мотив, але уважно придивившись до кожної, можна було помітити величезну розмаїтість деталей, які ніяк не псували враження загальної симетрії. І хоча візерунок усюди був однаковий, але в одному місці він зображував прекрасні різнобарвні квіти, в іншому — мушлі, які виблискували всіма кольорами веселки, а далі метелики, а далі колібрі. Отак найкоштовніші камені пішли на імітування того, що є найпрекраснішим в природі. В середині цього чудового паркету була композиція з різнобарвних коштовних каменів, оточена шнурами великих перлин. Уся мозаїка виглядала, як барельєф, зовсім так, як у флорентійських мозаїках.
— Синьйоре Роматі, — сказала незнайомка, — якщо ти всюди так довго стоятимеш, то ми ніколи не закінчимо.
У цю мить я підвів погляд і побачив картину Рафаеля, яка, очевидно, була першим ескізом його «Афінської школи», але ще прекраснішою за своїм колоритом, бо писана була олійними фарбами.
Потім я побачив Геракла у ніг Омфали, постать Геракла належала пензлю Мікеланджело, а в жіночому обличчі я пізнав руку Івідо. Одне слово, кожна картина перевищувала своєю досконалістю все, що я бачив до цього часу. Шпалери в залі були зроблені з гладенького зеленого оксамиту, який чудово підкреслював красу картин.
По обидва боки кожних дверей стояли статуї, трошки менші, як у натуральну величину. Всіх їх було чотири: «Амур» Фідія, якого Фрина зажадала в дарунок, «Фавн» того ж майстра, справжня «Венера» Праксителя[28], лиш копією якої є «Венера Медіцейська», і ще «Антиной» надзвичайної краси. Крім того, у вікнах стояли мармурові групи.
Вздовж стін були розставлені комоди з шухлядами, оздоблені не бронзою, а майстерними ювелірними виробами зі вставленими камеями, які можна було знайти хіба що в королівських кабінетах. У шухлядах були колекції золотих монет, розкладених за всіма вимогами науки.
— Ось тут, — сказала моя провідниця, — господиня цього замку проводить пообідні години, бо перегляд цих колекцій дає привід для розмов настільки ж цікавих, як і повчальних; але нам ще треба багато чого оглянути, тож ходи зі мною.
Тоді ми увійшли в спальню. Це була восьмикутна кімната з чотирма альковами, у кожному з яких стояло чудове ложе. Тут не було видно ні панелей, ні шпалер, ні стелі. Розвішаний з надзвичайним смаком, усе покривав індійський муслін, вишитий майстерними візерунками й такий тоненький, що його можна було взяти за димку, яку сама Арахна спряла в легеньку тканину.
— Навіщо чотири ложа? — запитав я.
— Щоб можна було переходити з одного на інше, коли спека не дозволяє заснути, — відповіла незнайомка.
— Але навіщо ці ложа такі великі? — додав я через якийсь час.
— Часом принцеса, коли її мучить безсонниця, має звичку запрошувати своїх дам. Але перейдемо до купальні.
Це була кругла кімната, викладена перламутром, облямованим коралами. Довкола стелі шнур з великих перлин підтримував торочки з коштовних каменів однакової величини й чистоти. Стелю утворювала монолітна велика скляна шиба, крізь яку можна було бачити, як плавають золоті китайські рибки. Замість ванни посеред кімнати знаходився круглий басейн, обкладений навкруг штучною пінкою, з якої стирчали найрідкісніші індійські мушлі.
Бачачи це, я не зміг стримати виявів захвату й вигукнув:
28
Насправді всі три згадані статуї, які традиційно називаються «Ерот», «Сатир» і «Афродіта», належать Праксителю