Старша Едда. Епос
- Автор:
- Язык: украинский
- ISBN: 978-617-7585-27-4
- Переводчик: Віталій Кривоніс
- Жанр: Мифы. Легенды. Эпос
Электронная книга - «Старша Едда. Епос». Краткое содержание книги:
«Старша Едда» (також «Семундова Едда») — пам'ятка давньо-ісландської словесності, взірець класичного епосу, знаковий твір середньовічної європейської літератури. У стародавніх піснях, записаних приблизно вісімсот років тому в Ісландії, містяться основні наші знання зі скандинавської міфології. Величні картини створення і загибелі світу, пригоди Тора, Локі, Одіна, витівки тролів, битва Сіґурда з драконом Фафніром, кривава драма при дворі повелителя гунів Атлі — образи героїв і сюжети, що надихали й досі надихають письменників, композиторів, художників, режисерів, ба навіть розробників комп'ютерних ігор. Для кращого розуміння твору текст супроводжується примітками і коментарями, а також ілюстраціями Вільяма Коллінгвуда з англомовного видання «Старшої Едди» 1908 року.
Уперше перекладене українською, це видання стане у пригоді філологам, історикам, культурологам і всім, хто цікавиться середньовічною літературою.
Уперше перекладене українською, це видання стане у пригоді філологам, історикам, культурологам і всім, хто цікавиться середньовічною літературою.
Перейти на страницу:
14
Тоді мовив Ерп
такії слова, —
він височів
на коні верхи, —
«Кепсько для кволих
вказувать шлях».
За тії слова
вельми відважним
назвали байстря.
15
Витягли з піхов
піхов залізо[616],
гострі мечі,
тролиці[617] на втіху;
позбавили сили
себе на третину,
юного парубка
в землю поклали.
16
Плащі обтрусили,
мечі прив'язали,
богами народжені,
в оксамит вбралися.
17
Вперед путь лягла,
знайшли лиха шлях
і сина сестри
на вовчому древі,
на вітрі холоднім,
на захід від двору,
рипіла в гіллі
наживка для крука.
18
Весело в залах
пиячили воїни,
грому копит
геть не почули,
поки звитяжець
у ріг не сурмив.
19
Сказали тоді
до Йормунрекка,
що видно у полі
бійців у шоломах:
«Пильнуйся, бо сильні
нині приїхали,
родичку їхню
коні стоптали».
20
Тоді Йормунрекк
лише засміявся,
вуса розгладив,
хмільний од вина;
волоссям труснув
брунатним, на щит
білий поглянув,
й на чару злоту,
що тримав у руці.
21
«Я був би щасливий,
коли би побачив
Хамдіра й Сьорлі
в палатах своїх,
хлопців зв'язав би
тятивами від луків,
добрих нащадків
Ґ'юкі повісив би».
22
Тоді мовить Хродґльод[618],
ставши з героями,
так промовляла
до парубійка:
-- -- --
«Що я скажу,
вислухай нині;
двоє не зможуть
тисячу ґотів
зв'язати чи вбити
у замку високім».
23
Гамір зчинився,
падали чари,
ступали брати
по ґотів крові.
24
Тоді мовив Хамдір,
сповнений духу:
«Чекав, Йормунрекку,
на зустріч із нами,
хотів ти братів
у замку прийняти;
дивись на свої
руки і ноги,
які у вогні,
Йормунрекку, горять».
25
Тоді заревів
родич богів,
Бальдр броні[619],
мов лютий ведмідь:
«Жбурляйте каміння,
списи не беруть їх,
мечі їм не шкодять,
Йонака дітям».
26
Тоді мовив Хамдір,
сповнений духу:
«Зле зробив, брате,
що лантух відкрив цей;
бо часто із нього
поради злі лізуть».
Сьорлі мовив:
27
«Сміливий ти, Хамдіре,
та не кмітливий;
той часто в халепі,
кому клепки бракує!»
Хамдір мовив:
28
«Мали б ми голову,
якби вижив Ерп,
брат наш хоробрий,
якого ми вбили,
муж, жадний до битви, —
втрутились діси, —
в борні захищений, —
що я його вбив».
Сьорлі мовив:
29
«Не думаю я,
що вовчий в нас норов,
не будемо гризтись,
мов норни собаки[620],
що жадними є
до кровопролиття.
30
Ми билися добре,
на ґотах полеглих
ми стоїмо,
мов орли на деревах;
з доброю славою
нині чи завтра
ми помремо,
муж не уникне
присуду норни».
31
Сьорлі загинув
спереду зали,
Хамдір же впав
у чертогу кінці.
Перейти на страницу: