Комедії
- Автор: Аристофан
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Переводчик: Б. Тен
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Комедії». Краткое содержание книги:
Комедії
1) Ахарняни. Переклад А.Содомори (1980)
2) Хмари. Переклад Б.Тена (1980)
3) Оси. Переклад В.Свідзинського (1980)
4) Мир. Переклад А.Содомори (1980)
5) Лісітрата. Переклад Б.Тена (1980)
6) Жаби. Переклад Б.Тена (1980)
Війні охоче місцем поступилися.
Нехай, мовляв, товче їх аж донесхочу.
Самі ген-ген знеслися, щоб не бачити
Тих міжусобиць ваших і не слухати
Благань і скарг постійних та набридливих.
Трігей
210 А чим же так безсмертним ми дошкулили?
Гермес
А чом до бійки лізли, хоч не раз боги
Робили перемир'я, але варто лиш
Спартанцям хоч би трішки переважити -
«Дамо, - горлають, - перцю тим афінянам,
Близнятами клянемось!» Хай лиш верх беруть
Афіняни, а Спарта хоче миру вже -
Тоді афінян чути: «Ні, не вірте їм!
Афіною клянемось, - нас обдурюють!
Вони не раз ще прийдуть ради Пілоcу». [250]
Трігей
220 Немов і справді чую співвітчизників.
Гермес
Тому я сумніваюсь, чи побачите
Колись богиню Миру.
Трігей
Ну, а де ж вона?
Гермес
Сам Полемос в печері ув'язнив її.
Трігей
В якій печері?
Гермес
Там, внизу. Ще й брилами
Він привалив до верху, щоб ніхто звідтіль
Не вивів полонянки.
Трігей
А скажи мені,
Що з вами він робити наміряється?
Гермес
Того не знаю. Але стій... Учора він
Притяг під вечір ступу дивних розмірів.
Трігей
230 А що це він затіяв, як ти думаєш?
Гермес
Міста товкти в ній хоче. Ну, пора мені.
Здається, він надходить: шум оглушливий
Зсередини розлігся.
Трігей
Ой, біда мені!
Ану, дам ходу звідси. Наче й сам я чув
Глухі удари ступи войовничої. [251]
ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ
З'являється Полемос з величезною ступою в руках.
Полемос
О смертні, смертні! Горе вам, страждальники!
Ух, і заниють зараз ваші щелепи!
Трігей
(заховавшись)
Владико Фебе! Це ж не ступа - жах один!
І Полемос, як гляне - кров стинається.
240 Так ось хто нас постійно переслідує -
Страшний, що всіх на землю ницьма кидає.
Полемос
(нахилившись над ступою)
Спартанці часникові, о нещасні ви
Стократно й многократно, вам - кінець уже!
(Кидає в ступу часник).
Трігей
(до глядачів)
А наша хата з краю. Нам і байдуже.
Не ми в біду попали, а лаконяни.
Полемос
Мегаро, гей, Мегаро! Я й тебе умить
Зімну, стовчу в цій ступі, в порошок зітру.
(Кидає цибулю).
Трігей
Гай-гай! Ото Мегара буде плакати,
Пекучими сльозами заливатися!
Полемос
250 Тепер на тебе черга, гей, Сициліє!
(Кидає сир).
Трігей
Таку країну та й оберне в місиво! [252]
Полемос
Ану, ще меду піділлю аттичного.
(Доливає меду).
Трігeй
(перелякано)
О ні, благаю, тільки не аттичного,
Чотири ж він оболи нині коштує!
Полемос
Гей, Постраху, - до мене!
Пострах
Ось я. Слухаю.
Полемос
(тицяє йому кулаком у ніс)
Забув, чим пахне? Чом без діла швендяєш?
Трігей
Ну й кулачина!
Пострах
(плаче)
Ой, не бий, хазяїне!
Трігей
(сам до себе)
Невже цибулю взяв у жменю Полемос?
Полемос
Товкач мені потрібний. Ну, чого стоїш?
Пострах
260 Ми тут лиш від учора... Не придбали ще.
Полемос
Тоді мерщій - в Афіни. Там позич його.
Пострах
Еге ж, біжу, щоб знову не заплакати. [253]
Трігей
(до глядачів)
Людці, людці мізерні, що тут діяти?
Загроза явна, бо, як тільки вернеться
Він з товкачем, то зразу сяде Полемос
Міста дробити в ступі запопадливо.
Хай згине, Діонісе, посланець його!
Вбігає Пострах.
Полемос
Гей, ти!
Пострах
В чім річ?
Полемос
Позичив?
Пострах
Лихо трапилось:
Пропав товкач афінський, шкіряник отой,
270 Що всю Елладу м'яв і перемішував.
Трігей
О владарко Афіно, як доречно він
Сконав на благо міста! Аж не віриться,
Що вже нам не заварить каші свіжої.
Полемос
То гайда в Спарту, пошукай там іншого!
Та швидко!
Пострах
Ну аякже.
Полемос
Не барись мені!
Трігей
(до глядачів)
Ой люди, що то буде? Це ж не жарти вже!
Якщо в самофракійські таїнства хто з вас
Посвячений, то саме час молитися.
Щоб посланець, упавши, ногу вивихнув. [254]
Пострах
(прибігає знову)
280 Ой, ой, нещастя, ой, нещастя трапилось!
Полемос
То як, ти знов без нього?
Пострах
Не моя вина:
Товкач пропав і в Спарті.
Полемос
Як, негіднику?
Пострах
Лакедемонці Фракії позичили.
Коли ж із рук пустили - загуло за ним.