Комедії

38. «...шкурою гнилою засмердів...» - Клеон був власником шкіряної майстерні.

93. Водяні годинники або клепсидри - відмірювали час виступу в суді.

94. В афінському суді голосували за допомогою білих або чорних металевих плиток, черепків чи камінців з відповідними написами.

98. В Афінах молоді люди залюбки писали на стінах будинків імена своїх коханих.

106. Довга риска на воскових табличках означала високий штраф.

119. Корибанти - жерці богині Кібели - учасники оргіастич-них обрядів, їхні екстатичні танці мали нібито властивість виліковувати від хвороб.

124. Решітка - вірніше, перила відділяли суддів від публіки.

145. Дим з фіги названий найгіркішим тому, що слово «си-кон», яке у грецькій мові означає «фіга», увійшло в склад іменника «сикофант» - «донощик» (досл. «викажчик фіг»). Так спочатку називали того, хто виявив контрабандиста фігами, потім взагалі донощика.

181 - 185. Пародія на епізод з «Одіссеї» Гомера (пісня IX, р. 413-446), де Одіссей і його супутники після осліплення циклопа Поліфема рятувалися від його помсти втечею під животами баранів. «Ніхто» - так назвав себе Одіссей, коли Поліфем запитав його ім'я.

[472]

220. Фрініхо-сідонські співанки - йдеться про ліричні частини трагедії раннього аттичного трагіка Фрініха «Фінікіянки», де хор жінок з фінікійського міста Сідона оплакував чоловіків, загиблих у битві при острові Саламіні.

236. Мова йде про облогу міста Візантія в 478 р. до н. є. 280. «Варити камінь» - прислів'я, означає займатися нереальною справою.

283. Йдеться про намагання о. Самоса вийти з Морського союзу, керованого Афінами.

288. «Перекинчиками фракійськими» названі міста на фракійському побережжі (нині Болгарія), які під час Пелопоннеської війни перейшли на бік Спарти.

351. В «Одіссеї» Гомера Одіссей, цар Ітаки, повертається додому у вигляді жебрака, щоб його не впізнали.

355. Старі афіняни згадують облогу о. Наксоса, який заявив про свій вихід з Морського союзу в 473 р. до н. є.

477. Носити вовняні сорочки і довгі бороди - тобто симпатизувати спартанцям.

480. «Ще до рути та селери не дійшло» - давньогрецька приказка, зміст якої такий: «хоч рута і селера - не найкращі квіти, але все ж квіти».

490. З тиранією було покінчено в Афінах у 510 р. до н. є. 578. Йдеться про огляд юнаків - військовозобов'язаних, який належав до компетенції Ради п'ятисот, а не геліастів - присяжних суддів.

584-585. Воскові печаті прикривалися мушлями. 609. Афінські бідняки часто тримали дрібну монету в роті. 616. «Ведмідь» (в оригіналі «Осел») - форма посуду для вина. 654. Втратити право участі в громадських жертвоприношеннях означає взагалі втратити громадянську правоздатність.

707. «Тисяча міст» - тут перебільшення, бо до Морського союзу входило близько 200 міст-держав.

716. В голодні роки Пелопоннеської війни в Афінах практикувалася безплатна роздача хліба бідноті. Медімн дорівнює 52, 53 літра.

750-757. Цей монолог являє собою пародію на сентиментальні речитативи деяких трагедій Евріпіда, наприклад, розпач Федри в п'єсі «Іполіт».