Комедії

Як жилось нам славно, браття,

У той час, коли між нами

Ще була богиня Миру!

Пригадайте ті варення

І ті смокви, і ті мирти,

Молоде вино солодке

І фіалки край криниці.

Ті маслини, що за ними

Так стужились.

580 За те все богині Миру,

Тільки їй - земний уклін.

СТРОФА

Перша половина хору

О вітай, вітай, богине! Ти прийшла. Як мило нам.

Ми без тебе сохли тут.

Все хотіли вийти в поле,

За роботу взятися.

Ти ж бо - скарб неоціненний, владарко,

Для нас усіх,

Тих, що орють, сіють, жнуть.

Ти - єдина нам підмога

У щоденному труді.

590 Скільки

Натерпілись ми,

Поки ти прийшла, солодка,

Мила, безкорислива!

Хліборобам ти - спасіння, хліб насущний

На щодень.

Ось тому тобі назустріч

Усміхаються щасливо

Смокви й лози молоді.

Все живе благословляє

600 Твій прихід.

Корифей

Та чому її так довго ми не бачили, чому?

Де була вона, скажи нам, найприхильніший з богів.

Гермес

О розумні хлібороби, пильно слухайте мене.

Розкажу вам по порядку, що з богинею було. [270]

Відтоді все почалося, як злочинцем

Фідій став.

А Перікл, щоб і на себе не накликати біди, -

Він же знав, на що ви здатні, бачив часто

вищир ваш, -

Запалив поспішно місто, іскру кинувши малу, -

Про мегарців постанову,

й затріщало і пішло.

610 Задиміло, розгорілось, зайнялась така війна,

Що від диму всі ридали, вся Еллада,

тут і там.

Мить одна - і зашкварчали виноградники

в огні.

І бочки одна об одну билися, потрощені.

Не було ніде й просвітку, і богиня

зникла враз.

Трігей

Ось про це, клянуся Фебом, я ніколи

ще не чув.

І не знав я, що богиню щось із Федієм

ріднить.

Корифей

Та і я це вперше чую. Видно, через те вона

Отака красуня пишна. Не одне почуєм ще.

Гермес

А міста, що вам підвладні, тільки лиш

побачили,

620 Як гризетесь між собою, зуби скалячи,

мов пси,

Боячись податків, тут же обплели

обманом вас.

І тоді вельмож-лаконців підкупили,

а вони,

Від природи вже підступні, запопадливі

на зиск,

Підло вигнали богиню і війну розпочали.

Ну, і знову їхня користь стала збитком

рільникам:

Звідси в море відпливали їм на помсту

кораблі,

Щоб останню смокву зжерти там, в невинних

поселян. [271]

Трігей

Так і треба їм, поганцям! Хто ж зрубав,

як не вони,

Смокви ті, що власноручно я садив і сам

плекав?

Корифей

630 Так і треба, Зевс посвідчить! Певно, хтось

із них влучив

У мій глек шестивідерний, і його -

мов не було.

Гермес

А коли сюди, до міста, з піль робочий

люд наплив,

То й не знав, що ним торгують так же само,

як колись.

І позбувшись винограду, ще й улюблених

маслин,

До промовців прислухався люд бідняцький,