Долина богів. Історії з Кремнієвої долини
- Автор: Вулф Александра
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-617-7544-03-5
- Переводчик: Андрей Владимирович Бондарь
- Жанр: Бизнес
Электронная книга - «Долина богів. Історії з Кремнієвої долини». Краткое содержание книги:
Видання здійснено за домовленістю з Simon & Schuster, Inc.
Усі права застережено.
Відтворювати будь-яку частину видання у будь-якій формі та будь-яким способом без письмової згоди видавництва і правовласників заборонено.
ISBN 978–617–7544–03–5
Copyright © 2017 by Alexandra Wolfe
© 2018 Yakaboo Publishing, видання українською мовою
© 2018 Гриця Ерде, обкладинка
Ґу дивився на цифри й усвідомив, що більшість міленіалів користуються кредитними картками для розрахунків. «Близько 50% населення Америки мають заборгованості по кредитних картках, які щомісяця відтерміновуються», — розповідав він. Проте навіть після накопичення наймінімальнішого кредиту банки вагаються видавати позики, дозволяючи клієнтам рефінансування кредитних карток з нижчими відсотками. Вони знають, що випускники коледжів мають багато боргів. Зрештою, їм довелося чимало коштів заплатити за навчання. Наприклад, у Єльському університеті оплата проживання та харчування Ґу сягала 60 тисяч доларів на рік.
Він став одним із небагатьох, хто залишив університет із закінченими трьома курсами. Ґу розглядав це та інші рішення свого життя крізь призму параметрів Upstart. Методологія Upstart стала його світоглядом. «Я застосовую цей спосіб мислення не лише до робочих або навчальних проблем, а також і до обмірковування свого життя, — зізнавався він. — Скажімо, кожні кілька місяців я роблю огляд себе, аналітичний огляд. Три-чотири сторінки аналізу я заповнюю списками своїх сильних і слабких сторін, того, що я вже поліпшив, і того, що ще ні. Я створюю план удосконалення цих речей. Цей самий процес, що використовую в обміркуванні проблеми кредитного моделювання, я також можу використати в міркуваннях про поліпшення себе як людини й особистості, яка може зробити внесок у цей світ».
Хоча Upstart і мав намір допомагати з фінансуванням підприємців, Ґу не вважав, що варто запускати компанію лише заради того, щоб стати підприємцем. Бажання стати підприємцем, щоби «змінити світ», перетворилося не лише на кліше, а й на епідемію: «Думаю, важливо мати проблему, якою ти сильно переймаєшся, і мати спосіб розв’язання того, над чим тобі насправді хочеться працювати».
Компанія офіційно стартувала на початку 2012 року. Чотири місяці минуло, відколи Ґу й Дейвид Джирард погодили ідею. Ось вони вручають перші конверти кільком юним студентам, які позичили гроші за допомогою Upstart. Кошти загалом склали понад 200 тисяч доларів, і їхнє вручення планувалося в одному з ресторанів у районі Мішн, Сан-Франциско. Студенти ніколи не зустрічалися, але всі вони мали різноманітні ідеї, наприклад, музичної платформи або роману. Намір полягав у тому, щоб дати людям ледь за двадцять змогу радше здійснити те, що вони хочуть, аніж просто піти на роботу, щоби заробити гроші.
«Ми розраховуємо на вас, — сказав він студентам, за свідченням журналу Inc. — Не витрачайте всі гроші одразу. І робіть правильні речі. Дайте нам привід для гордості»[26].
Ідея полягала у тому, щоб звести студентів із заможними інвесторами, які хочуть допомогти їм у заснуванні компаній. Вона отримала поширення ще до свого запуску. Upstart приєднався до новостворених компаній — як-от Affirm, започаткованої співзасновником PayPal Максом Левчиним, і Pave — що змінювали способи кредитування.
Щоразу більше студентів вирішували обрати шлях підприємництва, а не традиційну стезю, проте знаходили небагато способів фінансування своєї діяльності. Upstart був альтернативою. Вони часто мусили мати нормальну роботу, що залишало їм обмаль часу на працю, яка по-справжньому подобалася.
Джирард вважав, що разом зі спільнокоштом для таких людей Upstart варто запропонувати випускникам університетів наставництво, щоб допомогти триматися таких само кар’єрних шляхів, що колись привабили Ґу. Він не розумів, чому компанії залучають і наймають випускників, щоб допомогти їм зібрати кошти, коли є сумнівним, що молоді фахівці мають якусь мережу для позик.
Натомість Ґу хотів, щоби студенти почувалися вільними вибирати, чим вони хотіли б займатися, без зовнішнього тиску працювати на стабільну зарплату. Він не хотів, щоб інші студенти відчували тиск, як відчували його друзі, змушені йти до банків або хедж-фондів, лише щоб заплатити за оренду. Він також вважав, що інші діти почуваються так само, як він, і хочуть бути самі собі начальниками. Для міленіалів звітувати перед кимось уже не є такою очевидною нормою, як це було для попередніх поколінь. Тож перевага фінансування, на думку Пола, полягала в тому, що отримавши гроші на свою справу, людина, яка починає бізнес після школи, одразу ж відчуватиме відповідальність. За планом, зокрема для інвесторів, було передбачено відсотки доходу позичальників. Позичальникам платитимуть, лише якщо вони зароблятимуть для цього достатньо грошей. Студенти мають заявити про свої цілі та досягнення, викласти свої результати в навчанні, а потім вказати, скільки грошей їм потрібно залучити.
26
Стаття Елісон Ґрісволд «A Group of Investors Is Buying a Stake in the Next Generation of Geniuses», у Business Insider, 22 лютого 2014 р.