Долина богів. Історії з Кремнієвої долини
- Автор: Вулф Александра
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-617-7544-03-5
- Переводчик: Андрей Владимирович Бондарь
- Жанр: Бизнес
Электронная книга - «Долина богів. Історії з Кремнієвої долини». Краткое содержание книги:
Видання здійснено за домовленістю з Simon & Schuster, Inc.
Усі права застережено.
Відтворювати будь-яку частину видання у будь-якій формі та будь-яким способом без письмової згоди видавництва і правовласників заборонено.
ISBN 978–617–7544–03–5
Copyright © 2017 by Alexandra Wolfe
© 2018 Yakaboo Publishing, видання українською мовою
© 2018 Гриця Ерде, обкладинка
Утім, пізніше Пол натрапив на ідею, яка з часом стане новим способом поводження з грішми. Вона обходила банківську систему й пропонувала щось зовсім інше. Його компанія була серед перших у Кремнієвій долині, що дали змогу людям позичати гроші іншим. Вона виключала посередників та ігнорувала інституції. Це було так по-долинівському.
Син китайських іммігрантів, які приїхали до Сполучених Штатів, щоби стати професорами в Університеті Аризони й дати своєму синові кращу освіту, Ґу рано виявив здібності до науки. Він вступив до Єльського університету, де невдовзі асимілювався з культурою та стилем тамтешніх гуртожитків. Ґу був високий і худорлявий, вбраний у типову постстудентську уніформу — вільні джинси й світшот або простору футболку. Він зливався з тлом. Проте його присутність була бажаною. Спокійний усміхнений спостерігач. Він зосереджувався на тому, чим займався. Демінґ він подобався. Зрештою, він був її типажем. У ньому не вбачалося якоїсь звичної для Кремнієвої долини трендовості. Він не намагався стати мільярдером уже на виході з Міжнародного аеропорту Сан-Франциско, хоч і не був би проти. І все ж він був зовсім без понтів.
Демінґ бачила Ґу під час фінальних раундів у готелі Hyatt, але познайомитися з ним їй не вдалося. Він дружив із Дейвидом Луанєм і Деніелом Фрідменом, стипендіатами, які разом заснували робототехнічну компанію і подавались одночасно, коли були другокурсниками Єльського університету. Власне, Ґу був із Фрідменом у шкільній науковій лабораторії, коли дізнався про зарахування до стипендіальної програми. Один за одним вони отримали дзвінки на свої мобільні. «Ми почали стрибати й обійматися, й одразу ж кинули наші телефони, хоч Фундація Тіля ще залишалася на лінії», — згадував згодом Ґу.
Після зарахування до стипендіальної програми він переїхав з Нью-Гейвена до Нью-Йорка, де в 21-річному віці почав думати, яким буде його стартап. Легше покинути навчання і починати на Манхеттені, де в нього вже були друзі, й легше роздивитися. Це було не схоже на університет, але він уже відбув два роки навчання, а Нью-Йорк став новим і захопливим досвідом. Там було чим зайнятись проти Нью-Гейвена. Окрім того, Ґу знав місто завдяки поїздкам на вихідні з друзями.
У Єльському університеті він вивчав економіку й комп’ютерні науки, днями будуючи трейдингові моделі й розв’язуючи завдання зі збірників. Саме ці навички, на його думку, мали допомогти у фінансовій кар’єрі. Він знав, що не хоче йти в науку, як бажали його батьки. Ґу завжди думав, що досягне чогось у бізнесі. А втім, Уолл-стрит його не вабив. Він був більш незалежним і схильним розпочати щось самотужки. Саме ця нетерплячка почасти підштовхнула Пола подати заявку на стипендіальну програму. Він просто хотів працювати на себе. Коли з’явилася стипендіальна програма Тіля, він вирішив спробувати. Чому б і ні? «Мені здавалося, що в моєму випадку це було чудовим варіантом, — згадує він. — Я зробив це, і успішно».
Хоча йому подобалося тусити — і з друзями з Єльського університету, і з підприємцями в Нью-Йорку, з якими він познайомився в офісі, що вони разом винаймали, — він почав впадати у відчай, адже не міг запропонувати перспективний проект компанії. Він і співзасновники, з якими час від часу працював над проектом із запуску локального інтернет-магазину під назвою 404Market, були пригнічені, нездатні привабити ні увагу, ні клієнтів. Проте він запланував на цей проект шість місяців, і на четвертому почав шукати нові можливості.
Ґу шукав, які проблеми він міг би розв’язати за допомогою технологій. Такий початок став звичним заспівом серед перспективних підприємців: знайти проблему для розв’язання. Згодом засновники стали настільки старанними в цих спробах, що створювали проблеми, яких ніколи не існувало, або вирішували проблеми, створюючи нові: як-от встановлення айпед-меню в аеропортах, що потребувало живих людей для допомоги розгубленим клієнтам. Ґу знадобилося шість місяців роботи в Нью-Йорку, щоб знайти якусь реальну проблему, над якою не ламали б голови інші 20–30 річні, спраглі натрапити на наступний TextRabbit — компанію, що за допомогою додатка дає вам змогу знайти незнайомців для виконання дрібних завдань. Проте потім Пол усвідомив, що найбільша нерозв’язана проблема була аж надто очевидною: в нього закінчилися гроші.