Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
— Цу!
— Не кричи. Це не я. Це тебе вкусила земна мураха. Вони завжди заважають трахатися у траві.
— Це не мураха, це ти мене вкусила. Невже у мурах такі великі красиві білі зуби?
— У них щелепи. Гострі-гострі. А ще на Землі є оси. Вони небезпечніші за мурах. Особливо для периф… Вибач, для тих, у кого немає імунітету. Мене одного разу вкусила оса…
— Не відволікайся.
Військовий ґвинтокрил АНО-86,
350 метрів над поверхнею води
Південної затоки Океану Нелі,
планета Кідронія (4КВ67:3) системи Абелари.
15 семпрарія 416 року Ери Відновлення
— Я вже років із десять не літала ґвинтокрилами, — намісниця Унно, висока кістлява жінка з вилицюватим обличчям, подивилася в ілюмінатор. — У цих машинах є азартна своєрідність. Але якщо нас зіб'ють партизани, ми потрапимо на сніданок до підводних монстрів.
— Район безпечний, — запевнив Атлопатек. — Нас прикривають кіборґи супроводу, на березі розгорнуті мобільні групи «командос». А ґвинтокрил мені порадили наші техніки. На ґвинтокрилі, виявляється, легше обладнати «червону зону». У мисливському таборі розмовляти буде складніше.
— А про що розмовляти? Ви ж уже сказали нам, Джилі, що у вас усе готово.
— Я б хотів попередити вас, зокрема, щодо нових аґентів Ґрідаса, герцогине.
— Ви геть збожеволіли з тими титулами, Джилі, — насупилась намісниця. — Я стану герцогинею Корвін-Кларт лише після смерті матері. А старенька, я сподіваюся, ще протягне років зо двадцять… Аґенти Ґрідаса! Нехай делла Варда вирішує ці проблеми, мені це не цікаво. Ви краще б познайомили мене зі своєю чарівною супутницею, адмірале. Хто ти, дитинко?
— Камер-корнет Фатіма Ферфакс, мем! — відрапортувала юна білявка, котра сиділа поряд із Джиліном.
— Ферфакс? То ти сестра тої білявої Тени, — здогадався сенатор Рехинальдер. Він щойно відірвав погляд від величної панорами фіолетового океану. Наче велетенський апельсин, у сіро-зеленому тумані над горизонтом висів диск Абелари.
— Так точно! Молодша сестра.
— Як мило вона викрикує «так точно». У вас чудовий смак, Джилі, — посміхнулася Ліда Унно.
— Як тобі не соромно тримати дівчинку в камер-корнетах? — підіграв намісниці сенатор. — Невже вона в тебе ще не заслужила нашивок фреґат-лейтенанта?
Фатіма зашарілася.
— Скоро отримає, — запевнив адмірал. — Діти судді Ферфакса — гордість Другого флоту. Тена виграла п'ятиборство на останніх Ноланських іграх. Серед народжених, зрозуміло.
— А чому на Нолі не проводять змішаних суперфіналів? — поцікавився сенатор. — Хіба ваші люди не здатні битися з клонами?
— Не здатні, — намісниця з виглядом колекціонера спостерігала, як рожевіють щічки юної адміральської подруги. — Клони завжди перемагають людей. Завжди. Це цілком доконаний факт. Вони сильніші й цілеспрямованіші.
— Тена ніколи б не билася з клоном, мем. Це ж паскудство, — заявила Фатіма і злякалася, що насмілилась втрутитися до розмови правителів. Тепер навіть вушка в камер-корнета стали пурпуровими. Джилін насупився.
— Твоя сестра, дівчинко, дуже здібна, — сказала Унно, ніби не помітивши порушення субординації, — і дуже сильна. Але у двобої з клонкою-бійцем вона не протримається й хвилини.
— Спірне твердження, — не погодився Рехинальдер.
— Можна перевірити.
— Давайте.
— Якщо наш люб'язний господар не проти, — намісниця глянула на Атлопатека, ніби пропонуючи прийняти виклик, — ми влаштуємо у мисливському таборі невеличку забаву. Бій на п'ять раундів з короткими лезами. Я виставляю на арену свою клонку, а сенатор проти неї старшу Ферфакс. Ставлю на клонку двісті тисяч.
— Приймаю, — кивнув Рехинальдер. — Двісті тисяч на доньку судді.
— Це можна організувати, — погодився правитель Кідронії. — Допоки мої плавці виманюватимуть великого мечоносця, ми спостерігатимемо за боєм. Я також ставлю на Тену. Сто тисяч.
— Я піднімаю ставку, — прийняла виклик Унно. — Триста. Ви, наскільки я розумію, ще не бачили справжніх бойових клонів.
— Щодо клонів, — сенатор знову глянув на обідню Абелару. — Кажуть, що на Кідронії з'явилися проповідники культу Велудумана. Це правда, Джиліне?
— Чутки, сенаторе, це лише чутки. Ми викорінюємо шкідливі вірування в зародку. Демонтуємо клонів за самою лише підозрою у сповідуванні тих заборонених вчень.
— А чому ви вважаєте цей культ шкідливим? На мою думку, релігії клонів є неминучим побічним продуктом їхнього виховання. Адже ми закладаємо в них поняття покірності і підпорядкування.