Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
— Тут щурі.
— Або тормаги, — припустив Гумм.
— Я відчуваю хвилі озлощення, — повідомила Налгате.
— Це люди?
— Ні, Обраний, це хижі тварини. Вони голодні й хочуть нашого м'яса.
— Хотіти не заборонено.
— Тормаги нападають зграями, — нагадав клон.
— Відіб'ємося. На Сельві я відбивався від мутантів, страшніших від ваших тормагів. Краще подивися, чи немає тут раптом відеокамер.
— Відеокамери можуть бути дуже маленькими. Побачити важко.
— Тоді спускаємося додолу.
— Роботи нас і там схоплять.
— Помолися до свого Велудумана. Час йому згадати про своїх дітей.
— Держатель Склепіння знає про нас.
— Тоді вперед, товсточолий, до ґрунту ще три рівні.
— Звідки знаєш?
— Он на тій колоні викарбувано число «4».
— Окатий ти, напівкровко.
— Сліпий Обраний — не Обраний.
Вони й далі просувалися надрами купольного підніжжя. Це була найстаріша частина поселення. Більшість механізмів тут уже давно вийшли з ладу. Струмочки брудної води стікали боками заіржавілих резервуарів, з дірок у трубах силового контуру зі свистом виривалися фонтанчики пари. Насичене випарами повітря скоботало горло, в роті з'явився неприємний металевий присмак. Несподівано Нелгате схопила «Ягда» за лікоть:
— Нас оточують.
— Погоня?
— Тварини.
— Тоді займемо кругову оборону. Гумме, посади Мангуса на трубу і стань он там, біля цистерни. Я буду стояти тут, а сестра — біля Мангуса. Нехай спробують нас дістати.
— Я погано стріляю, — зізнався клон.
— Тоді візьми в праву руку різак, а в ліву пістолет. І ввімкни ліхтарика, ці тварини мали б боятися світла.
Вони не встигли зайняти визначені аґентом позиції. Зі всіх боків на команду «Ягда» накинулися чорні тварини. Розміром як кішки, швидкі й численні, вони знищили б людей, якби аґент не увімкнув розпилювач.
Хмарка захисного репелента огорнула команду. Тварин відкинуло назад у темряву. Слідом полетіли кулі.
— Не виходь за межі захищеної зони, — попередив «Ягд» Гумма, коли клон у розпалі бою кинувся за хижаками, які відступали. Але його попередження виявилося запізнілим. Щойно Гумм вийшов з хмарки, як півдюжини потвор кинулося на нього. Клон махнув різаком і розрубав на шматки кількох хижаків. Однак ті, що залишилися, вчепилися за його ноги і повисли на лівій руці.
«Ягд» схопив Гумма за пояс і ривком відтягнув його під захист репелента. Потвори розімкнули щелепи і з жалісним писком попадали на підлогу.
— Не прокусили?
— Начебто ні, — ошелешений Гумм оглянув комбінезон. Анізотропний кремній покриття витримав атаку. Щелепи потвор не залишили жодної подряпини на комбінезоні.
— Це не тормаги, — визначив клон, придивляючись до мертвих хижаків. — Це великі щуриська.
— Щурі-мутанти, — погодився аґент. — Вони живуть поряд з людьми на всіх населених планетах. Дуже життєстійкий вид. На Тіронії вони більші втричі. Цілі тобі чудовиська.
— Ця речовина відлякує лише щурів? — запитала Налгате. Вона гладила по голові Мангуса, котрий видавав безглузді звуки і тремтів.
— Усіх відомих науці земних тварин та їхніх мутованих різновидів. Проте на ксеноморфів цей репелент не діє.
— Але ж люди також земні створіння.
— Ймовірно, що розробники репеленту це врахували.
— А як ти знав, що хижаки — не ксеноморфи?
— У куполі киснева атмосфера. Для всіх інопланетних чудовиськ, окрім сельвійських, кисень є смертельною отрутою. Ксеноморфи не живуть у людських поселеннях. Лише земні мутанти.
— Вони не пустять нас далі.
— А ми їх і запитувати не будемо. Ще дві-три невдалі атаки, і щурі залишать нас у спокої. У них немає тої лютої цілеспрямованості, як, до прикладу, в хижих сельвійських змій. Ось ті б'ються до останнього. Сам бачив… Однак, леді й джентльмени, нам час рушати далі. Ось-ось Джи Тау розпочнуть полювання. Якщо вже не розпочали.
Резиденція Джи Тау,
Центральне поселення,
планета Кідронія (4КВ67:3).
16 семпрарія 416 року Ери Відновлення
Вольск прокинувся, його розбудив виклик від внутрішнього комунікатора. Голос радника-представника проліз до його голови:
«Увага! Загальний збір. Спеціалістам зібратися у «червоній зоні» за сім хвилин. Не забудьте свої інструменти і устаткування».
Коли археолог увійшов до знайомої кімнати, там, окрім радника, вже були Марков, Тама Шайнар і сержант Чандрасекар.