Тінь попередника
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-009-4
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Тінь попередника». Краткое содержание книги:
Роман «Тінь попередника» В.Єшкілєва — перший з трилогії «Фаренго», що виходить в серії інтелектуальних романів «Червоне та чорне», є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою — на це навряд чи хтось зможе відповісти.
* * *
Володимир Єшкілєв народився в 1965 році в Івано-Франківську. Естет, енциклопедист і гурман літератури. Колекціонер вражень і шукач пригод. Його твори нагадують елегійні райські кущі, до яких несподівано завітала неприхована правда життя, і ми знову поринаємо в одвічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, світла і темряви. В. Єшкілєв — майстер, який одним мазком може змінити напрямок сюжету. Пише в різних жанрах, але віддає перевагу інтелектуалізму в літературі.
Автор низки оповідань, новел, есе. Окремими виданнями вийшли романи «Адепт» (разом з Олегом Гуцуляком), «Втеча майстра Пінзеля», «Богиня і консультант» та інші. Роман «Тінь попередника» — перша частина трилогії «Фаренго».
— Але ж шлюз пропустить лише доктора, а потім знову закриється.
— Головне, що ця картка або його сітківка відкриють шлюз. Потім ми увімкнемо ваші пригнічувачі й проскочимо за доктором. Автоматика не підніме тривоги, а лише зафіксує збій лічильника. Поки вони там будуть розбиратися, ми свою справу зробимо.
— Ти рішуча людина.
— Я Обраний, сестро. А тепер поклич Гумма. Де там вештається цей дикий синочок Велудумана?
Готельний блок Резиденції Джи Тау,
головний купол Центрального поселення,
планета Кідронія (4КВ67:3) системи Абелари.
15 семпрарія 416 року Ери Відновлення
— У всіх арпікранців така здорова шкіра? — запитала Тама, коли вони з Вольском наситилися одне одним.
— У тебе також класна шкіра.
— Авжеж, солоденький, у мене ідеальна шкіра. Пружна, чиста, — дівчина перекинулась на спину, щоб іще раз помилуватися своїм зображенням у дзеркалі, яке прикріпили над ліжком. — Зате у корінних землян і авреліанців шкіра погана, пориста. Багато плям, прищів і кондилом. Серед тих, котрі живуть під відкритим небом, лютують алергії і хвороби шкіри. Навіть нові дерманатальні технології не допомагають. А кількість психотиків там просто зашкалює. Кожний десятий авреліанець не отримує громадянства через психічні відхилення. З часу, коли прийняли Генетичні закони[45], у землян розвинулася погана спадковість. І вправних коханців там небагато.
— Ти колекціонуєш коханців з різних планет?
— Цу!
— Я пожартував.
— Поганий жарт. Цука-цука, — Тама чмокнула археолога. Він сприйняв цей поцілунок як знак примирення. — Просто я жила на Землі… Ти коли-небудь кохався під відкритим небом, на лісовій галявині?
— Я бачив відкрите небо тільки на екрані.
— Ти ніколи не був на Землі?
— На Аврелії теж не був.
— Бідний-бідний Алексе, — знов чмокнула його Тама. — Все життя під куполами.
— На Арпікрані великі міста, просторі. З хорошою атмосферою. Парки займають десятки гектарів.
— Але це все одно куполи. Накривка над головами… Відкрите небо — це ж зовсім інше. Зовсім-зовсім інше. Злітай на Землю і зрозумієш. Спочатку тобі буде страшно. Але це нормально, у всіх периферійних спочатку проявляються запаморочення на відкритому просторі й солярофобія[46]…
— Ніколи не вживай у моїй присутності слово «периферія». Ми не любимо цього слова.
— Табу?
— Це ж найзліше земне опускання для колоністів. Тільки земні сноби кажуть про інші світи: «Периферія». Тільки в земних новинах використовують це расистське слово.
— Вибач. Ось Марков також колоніст, але його це слово не дратує.
— Дратує-дратує, не сумнівайся. Просто він прикидається. Старий хитрий пацюк.
— А мені здається, що він відвертіший за тебе.
— Хто? Марков?
Вольск щиро розсміявся. Його просто розпирало від сміху. «Відвертий Марков» — це ж новий крутий прикол. Приблизно, як «пухнастий домашній ґирг».
— Чому смієшся?
— Для Маркова, мала, ми всі підозрювані. Він дивиться на тебе чи на мене, а сам в голові прораховує: «Чий ти шпигун або шпигунка? Коли тебе завербували ґ'орміти? За скільки продалася ворогам ця суперкрасуня з оксамитово-шоколадною шкіркою?»
— Я суперкрасуня?
— А ти ніби сама не знаєш. Ти — тератронна бомба у світі сексу.
— Знаю. Я офіґенна бомба. Бабах! І всі на колінах.
— І я про це, мала. Таких природних красунь, як ти, взагалі не існує. Такі бомби не передбачені природою. Ти — спеціальний розвідувальний секс-клон. Тебе спроектували ящери для того, щоб ти звабила Маркова і вивідала всі таємниці поліції. Наприклад, скільки на Тіронії діючих сутенерів. Адже це страшна імперська таємниця. І детектив просік твою шпигунську сутність. До речі, я завважив: чим більше він підозрює людину, тим люб'язніший із нею. А у твоїй присутності він стає солодким, немов концентрований сироп. Навіть на «периферію» не реагує. Тобі хана, ґ'ормітська шпигунко!
— Цу! Не тринди. Сам ти ґ'ормітський шпигун… Моя мати, аби ти знав, була ексклюзивною копією знаменитої альфійської акторки і співачки Акуми, а батько — есквайр, капітан великого пасажирського лайнера. Я його законна дочка з правом спадкування.
— Якого такого лайнера?
— Перевіряєш?
— Авжеж. Я дуже пильний громадянин великої Імперії.
— Ти — арпікранський підкупольний тарган… Маленьке нахабне тарганисько, яке живе у великій бляшаній банці й думає, що це кайф. Ось ти хто, — її спритні пальці почали пестити тіло Вольска.
45
Генетичні закони — категоричні заборони на значні генетичні модифікації і корекції людських організмів, введені Отцями-відновлювачами Людства у 1–6 роках ЕВ.
46
Солярофобія — хворобливе несприйняття сонячного світла.