Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
Коли по вулиці іду,
І раптом вглежу довгі вії.
І кожен день, як стріну їх,
Я перед ними просто млію,
І хочу кожну з них торкнуть,
Немов свою найбільшу мрію.
9.3.1983 р.
ЙОГО ПОЛІТИКА
Як в державі суперечка,
Тут же – цукор є і гречка,
А як вибори пройдуть –
То усі на всіх плюють.
– Головне – дійти до трона,–
З дуба каркнула ворона,–
А тоді, як вам сказати,
Можна вже й на всіх плювати.
25.8.2012 р.
ХТО ТАКА ПОВІЯ?
– Хто така повія? – в татка син питає.
– Підростеш, мій синку, сам тоді узнаєш.
А якщо відверто, це така красуня,
До якої хлопці чередою сунуть.
Одним словом, жінка зможе і зачахнуть,
Якщо своєчасно дівку ту не трахнуть.
А якщо ти хочеш про їх більше знати,
То тобі про це все хай розкаже мати.
А якщо простіше, – слухай мене, Ваня, –
То це жінка – колективного користування.
Й тут уже, мій синку, нічого добавить,
Хто їй платить гроші, того вона й хвалить.
10.2.2008 р.
НЕЗАЙМАНА КРАСА
Ну, де б, скажіть, я міг побачить
Таку незайману красу,
Якби у полі не зустрів я
Твою неписану косу.
5.7.2012 р.
ЯКИЙ МАГНІТ
Дивлюсь на блиск твоїх колін,
Як на банани – бедуїн.
Який азарт, який магніт,
О, де мої сімнадцять літ?
5.7.2012 р.
ЯКЩО ГАРНА ЖІНКА
Як побачу гарну жінку –
Забуваю й про печінку,
Бо як гляну на стегенця,
Достають ті аж до серця.
5.7.2012 р.
ЛИСИЦЯ І КРІЛЬ
До Лисиці Кріль прибіг,
Зовсім валячись із ніг,
І до неї: – Ой, Лисичко,
Що робить? І тут же ліг.
– Гай, що нам завжди належав,
Наказав Михайло знести.
Вирубать до деревинки,
Щоб ніде, а ні травинки.
Тут Лисичка посміхнулась
І до Кролика звернулась:
– Дурень ти, та й ще ростеш,
І куди, скажи, ти гнеш?
Та тепер же ти у полі
Будеш, ніби на долоні,
І не треба буде Вовку
Вже тебе шукати довго.
Тож радій, живи як треба,
Це ж все робиться для тебе –
Так хвалила те Лисиця,
Що не зчулася, як Киця
Принесла наказ з столиці:
– Відрубать хвоста Лисиці.
Лишки, мов архітектурні,
Не під стать такій культурній.
Тут мораль, хоч ти й Лисиця,
Але надто не носися!
Бо й на хитрих,– мовив Гром,–
Теж знайдеться «хрін з вінтом».
6.1.1977 р.
КЛАПТИК НЕБА
Мене похвали вже не гріють,
І ними тішить вже не смій,
Бо буть не хочу чародієм
Серед бандитів і повій.
Скільки, скажіть, людині треба?
Окраєць хліба й чуть тепла,
І клаптик голубого неба,
Яким би тішилась душа.
25.9.1979 р.
О, ЧАЄЧКО МОЯ!
О, чаєчко моя, не плач і не кигикай,
Тебе люблю ще більше, як любив,
І кожен раз твої шукаю віки,
Немов якесь найбільше диво з див.
Любов земна! Хто породив цю силу,
Чого в ній більше, доброти чи зла?
З чого вона, й чому така ляклива,
І створена – для горя, чи добра?
Роздумувать не стану я багато,
Скажу одне: любов людська то – гра.
Та, щоб у світі не було кохання,
То не було б на світі і добра.
25.4.1983 р.
ДИВЛЮСЬ НА ЛІС
Дивлюсь на ліс, що висне над горою,
І весело на річку задививсь,
А я стою й любуюся тобою,
Як це було у юності колись.
Летять віки на крилах сірих хмарок,
Які весь час купаються в Дніпрі,
І розкидають всюду свої чари,
Щоб веселились вічно молоді.
А, як проснуться всі тополі,
І Сонце в листях заблищить,
Я міг тебе зустріти в полі,
І все життя тебе любить.
І щоб у дощ, і заметілі,
Й коли тремтітиме земля,,
Я міг з тобою буть при ділі,
Й тебе хотілося щодня.
11.5.1983 р.
ОЧІ, З ЯКИХ КОХАННЯ ПИВ
Коли тебе побачив я в хустинці,
В твоїх очах я погляд загубив,
А ти була, як фея на картинці,
За що тебе я так завжди любив.
30.5.1979 р.
ВОНИ ПРАЦЮЮТЬ
Всі думають, що він працює,
А він державу продає,
Людей не бачить, і не чує,
Зате, як гусь в ставку живе.
Його синки також працюють,
І те що нень не вкрав – гребуть,
Отак вони й господарюють,
І нас за бакси продають.
Чи бачив він хоч ту лопату,