Чінгісхан

Всі опустили очі і з’єднали кінці пальців. Ясно було, що шах гнівається на прямодушного Тимур-Меліка, нестримного в промовах, як і невпинного у битві. Він ніколи не підливав меду лестощів у потік красномовства хорезм-шаха. В Ходженті стояв невеличкий загін, і для випробуваного вождя Тимур-Меліка не було честі статрі начальником нікчемної фортеці. Але в словах Тимур-Меліка приховувались образливі шпильки, і Мухаммед додав:

— Тимур-Мелік твердить, що перемагає тільки нападаючий? Але на війні потрібна не сліпа хоробрість, а розважливість. Я не скривджу і не залишу жодного міста без захисту. Я теж гадаю, що монголи чи татари, закутані в овечі шкури, не витримають нашої спеки і довго тут не залишаться. Найкращий захист для мирних жителів — незламні стіни наших фортець і…

— І твоя могутня рука! Твоя мудрість! — вигукнули підлесливі хани.

— Звичайно, військо, кероване мною, буде грізною непохитною скелею на шляху татар, — сказав Мухаммед. — Хіба хоробрий Інальчик Каїр-хаи не тримається вже п’ять місяців в обложеному Отрарі, цим затримуючи натиск монголів? Він стійко відбиває всі їхні приступи, тому що я вчасно послав туди на підмогу двадцять тисяч хоробрих кипчаків…

— Молодець Каїр-хане! — вигукнули хани.

— Мені говорили вірні, обізнані люди, що військо татарське в порівнянні з моїм військом ісламу те саме, що струмок диму серед темної ночі. Чого ж його боятися? Я залишу в Самарканді сто десять тисяч воїнів, не рахуючи добровольців і двадцяти могутніх бойових слонів страхітливого вигляду. У Бухарі є п’ятдесят тисяч хоробрих. Так само і в усі інші міста я послав по двадцять і по тридцять тисяч захисників. Що ж лишиться від татар Чінгісхана, коли цілий рік вони будуть затримуватись біля всіх фортець? Нові війська до нього не прибудуть, і його сили танутимуть, як сніг улітку…