Чінгісхан
- Автор: Ян Василий Григорьевич
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- ISBN: 5-301-00909-5
- Переводчик: Анатолій Шиян
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Чінгісхан». Краткое содержание книги:
— Ти до ладу говориш, — зауважив Чінгісхан. — А чом ти працюєш тут, на горі?
— Тут, на горі, багато смолистого коріння, що дає жарке полум’я. Та коли признатися, то звідси, з гори, я бачу далеко степ і на тому боці наші рідні кочовища.
— Чого ти базікаєш? Звідси наших кочовищ не побачиш. Вони далеко!
— Хіба степові далі не однакові? Я дивлюся в рідну сторону, і легше стає на серці.
— А цей хлопчик твій син?
— Був китайченям, а тепер став сином. Я з тобою, великий кагане, ходив до Китаю і там підібрав покинуту дитину. В сідлі я його і виростив. Він став мені помічником У кузні.
— Де ж твоя кузня?
— Вона вся зі мною на сідлі. Ось молотки, а штаба заліза править за ковадло. Міх я ховаю у мішок і везу його на другому коні, де сидить і мій син.
— А коні добрі, міцні в тебе?
— Дуже вже старі мої коні, скільки я з ними зробив походів! Коли ми прийдемо на бухарські землі, там я виберу собі міцних коней та ще кілька рабів-молотобійців…
— Будеш добре битися, то й цілий табун коней здобудеш…
— Який я тепер воїн! Я дуже зранений. Для бою я вже мало придатний, а ось кувати ножі і наконечники стріл — це для мене звична робота. А скажи мені, великий хане, чи довго ще ми будемо тут стояти? Наш тумен Джебе-нойона голодує і їсть своїх коней. Час уже рушити далі…
Чінгісхан почав сильно сопіти і віддихуватися: це було поганою ознакою.
— Ні, спершу скажи мені, ковалю Хорі: що, коли весь тумен Джебе-нойона пішов уперед і його вже дванадцять днів тут нема? Так ти підеш степом його доганяти і запитувати у зустрічних бродяг, чи не бачив хтось із них Джебе-нойона? Якщо всі нукери почнуть блукати навколо табору, то в мене розбредеться все військо.
Коваль затрусився й упав ниць на землю.
— Наказуємо: цього коваля Хорі відвести до моєї тисячі і посередині куреня дати йому двадцять палок по п’ятах, щоб вони в нього засвербіли. Послати негайно роз’їзди навколо табору, виловити тих нукерів, які вешгаються, відбившись од своїх сотень, а імена їхніх сотників і тисячників повідомити мені, я їм усім визначу кару.
Чінгісхан відштовхнув коваля, що хапав руками його велику ногу, і поволі почав підійматися кам’янистою стежкою. Він зупинився.
— Я буду тут розмовляти з небом про щасливий похід. Поставте навколо гори сторожу, щоб ніхто моїй розмові не перешкоджав! — І каган попрямував далі до вершини гори.
Розділ дванадцятий
ЯК ТРЕБА ПИСАТИ ЛИСТИ
Чінгісхан не знав іншої мови, крім монгольської, і не вмів писати.