Людина дивиться в завтра
- Автор: Ляпунов Борис Валерианович
- Год: 1966
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Жанр: Детское образовательние
Электронная книга - «Людина дивиться в завтра». Краткое содержание книги:
…Величезна потреба виникне на той час у полімерних матеріалах, виробництво яких за масштабом буде наближатись до виробництва металів. Усі запаси природних газів, нафти й вугілля доведеться спрямувати саме на це, а також взагалі на створення різноманітних органічних речовин. Це якраз і буде забезпечуватися широким застосуванням електроенергії замість газу, нафти й вугілля.
Сільське господарство і харчова промисловість будуть повністю електрифіковані та автоматизовані. При наявності надлишку дешевої електроенергії виробництво добрив буде дуже спрощене і може розширитись до яких завгодно масштабів. Іригація безводних районів із застосуванням пластмасових плівок для утримання вологи як під шарами землі, так і над рослинами, обігрівання ґрунтів на Півночі з застосуванням величезних парників та оранжерей, що мають штучне освітлення, дозволить всюди збирати високі врожаї овочів і в багатьох випадках двічі на рік. Величезні ресурси електроенергії дадуть змогу в широких масштабах опріснювати воду з морів та солоних озер.
Повна автоматизація виробництва приведе до того, що загальнокорисний робочий день скоротиться до трьох-чотирьох годин. А решту часу люди приділятимуть своїм улюбленим заняттям: спортові, садівництву, художній самодіяльності, народним театрам, творчим заняттям мистецтвом та літературою і, особливо, наукою й технікою в чудових громадських лабораторіях, які стануть центрами масового розвитку науки.
Так я уявляю собі життя в XXI столітті, столітті суцільної електрифікації».
Нові транспортні машини дозволять стерти останні білі плями з економгеографічних карт. Слідом за розвідкою Крайньої Півночі і тропічного поясу півдня настане черга їх планомірного освоєння. В орбіту господарської діяльності людини ввійдуть величезні райони, в її розпорядженні будуть велетенські ресурси.
Якими ж уявляються нам риси Прийдешнього? Візьмемо хоч би Океан. Саме життя вимагає підкорення водної стихії «від поверхні до дна. Епоха Океану настає з такою ж неминучістю, з якою настала свого часу епоха космосу. Людство змогло прорватися у світовий простір. Людство зможе також освоїти глибини, освоїти океанське дно, і це вже справа найближчих десятиріч, почасти «навіть років.
Воістину невичерпні ресурси «харчові й хімічні «ховають у собі води, що заповнюють океанське ложе. Це величезний гідроенергетичний резерв Землі. Не випадково тому освоєння Океану справедливо вважають завданням не меншої ваги, ніж підкорення космосу.
Інженер забезпечить усім необхідним освоювачів глибинної цілини. Вони матимуть човни, здатні опускатись на дно в будь-якому місці Світового океану. Будуть станції-автомати океанографічної, геофізичної та геологічної служб. Виникнуть поселення в Океані. Буде розроблено способи проходки донних порід.
Штурм земних глибин вестимуть і на суходолі. Геологи проникнуть у царину верхньої мантії «близького підкіркового шару Землі.
Свердловини пронижуть земну кору там, де її товща сягає кількох кілометрів. Одкриється доступ до магматичних шарів та до глибинних рудних родовищ і чистих металів, їх добуватимуть різними фізико-хімічними способами, перероблятимуть копалини просто під землею.
З надр Землі, з геокосмосу полинемо думкою в космос. Ще зарано створювати конкретні плани, як добувати хімічну сировину на сусідніх планетах та їх супутниках, на Місяці та астероїдах. Одначе вже й нині нас цікавить питання, що саме можна там надибати.
Не раз, наприклад, спостерігали на Місяці виверження газів. А в небесних прибульцях «метеоритах «знаходили вуглеводні. Саме це й наштовхнуло на думку «а чи не трапиться на нашому природному супутнику нафта чи хоча б горючі гази? Адже вони були б чудовою хімічною сировиною. Пальне для кораблів, для потреб селища на Місяці, для місячного всюдихідного транспорту «його не довелося б завозити з Землі.
Думають і про добування ракетного пального з порід, що є на Місяці. Висувають припущення, ніби космонавти зуміють поступово налагодити виробництво синтетичної їжі з речовин, що їх утворюватимуть у хімічний спосіб просто в космосі.
На Землі трапляються підземні природні сховища газу, нафти, прісної води. Вчені міркують: можливо, на Місяці є льодові комори, сховані від сонячних променів? Якщо це підтвердиться, то космонавти будуть забезпечені водою, киснем, воднем. Воду, до речі, вдасться, очевидно, добувати з гірських порід, де вона перебуває у зв’язаному вигляді.