Людина дивиться в завтра
- Автор: Ляпунов Борис Валерианович
- Год: 1966
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Жанр: Детское образовательние
Электронная книга - «Людина дивиться в завтра». Краткое содержание книги:
Лише фототека Місяця налічує вже тисячі знімків. У майбутньому станції-автомати передадуть фотознімки дальших наших сусідів-передусім Марса (першу таку спробу вже зроблено). Дуже важливо в найретельніший спосіб вивчити марсіанські фотокартки. Від цього залежить вирішення питання про марсіанські канали. Через те, що астрономи не можуть як слід розгледіти поверхню червонястої планети, яка перебуває за десятки мільйонів кілометрів од Землі, і виникла суперечка: є канали чи немає, є рослинність чи ні, є відкриті водоймища чи немає, і, власне, чи є марсіани? Можливо, суперечку буде вирішено ще до висадки на Марс перших космонавтів.
Інженер фантазує про те, що могла б ще зробити біоніка для подорожуючих на Місяць та планети, і перед його уявою постає така, скажімо, картина.
…Бездоріжжям, незграбно переставляючи ноги-ходулі, поволі рухається якась дивна істота. Обережно обходить великі перешкоди, через малі переступає. її тулуб виблискує в сонячних променях. Над нею «куля з ілюмінатора-ми-очима, вгорі стирчать вусики антен, а одна рамкова антена весь час обертається, ніби прислухаючись до чогось.
Час від часу істота зупиняється, згинається, її металеві руки щось підіймають. Свою здобич вона підносить до прозорих очиць, а потім чи викидає геть, чи ховає в металеву «кишеню».
Та ось вона заходить у тінь від стрімкої скелі і зникає, ніби розчиняється в непроглядній темряві. Хвильку по тому морок розтинають промені прожекторів. Жаринками яріє в цих променях різнобарвне каміння. То істота ввімкнула потужні світильники на грудях і на голові. Коли вона знову вийде на світло, прожектори погаснуть.
Ця дивна істота «робот, автоматичний розвідник. Він мандрує Місяцем, оглядаючи заданий йому район. А ті, хто послав його, лишились далеко «вони щойно вийшли з корабля і ще не робили тривалих переходів. Вони тільки готуються до подорожей і чекають, що доповість їм робот.
А можливо, його послали ті, хто вже обживає Місяць. Чи ті, хто оселився на штучному супутникові Землі або взагалі не покидав нашої планети.
Як же виконує робот завдання своїх господарів і як повідомляє їм про те, що надибав на своєму шляху?
Він має передавальні телевізійні камери з такою контрастністю зору, як у деяких тварин. А також радіолокатор кругового огляду, здатний помітити будь-який найдрібніший предмет, як це роблять локаційні системи деяких тварин.
Робот має маніпулятори-біоруки, і оператор, бачачи те ж саме, що й автоматичний посланець, наказує йому в думці виконати певну роботу «підняти камінь, відбити геологічним молотком шмат якоїсь породи, взяти жменю пилу тощо. Робот виконує ці накази. Все, що він підіймає, попадає до обладнаної всередині роботового тулуба похідної лабораторії-автомата. Аналіз триватиме лічені хвилини, і прилади, що мають таку ж гостроту сприймання, як деякі тварини, зафіксують навіть найменшу кількість речовини.
Наслідки аналізу робот або ж запам’ятає своїм запам’ятовуючим пристроєм, або повідомить через спеціальний канал радіозв’язку. Автоматом керує оператор, але робот має і свою «голову» «електронний мозок, лічильно-розв’язувальний пристрій. Наче до справжнього мозку, сюди надходить інформація про все, що діється довкола. її збирають чутливі датчики, до яких належить і «бачення» робота «телекамера. Електронний мозок миттю оцінює обстановку, відбирає з усіх можливих рішень найкраще, виробляє команди для самого себе.
Скоряючись командам, діють його ноги, руки, тулуб, засвічуються та вимикаються прожектори. Всі ці пристрої витрачають дуже мало енергії. Вони займають дуже мало місця «подібно до «механізмів» живої природи.
Інженер уявляє собі також інший варіант механічного космонавта. Йому вимальовується інша картина.
…Дивовижний краєвид супутника великої планети, приміром Нептуна, оточеного аміачно-метановою атмосферою. А може, це й сам Нептун чи Юпітер, що теж має отруйну газову оболонку. Сила тяжіння на цих планетах-гігантах величезна. Тут, у цих віддалених краях Сонячної системи, людина не зможе покинути свій корабель. Вихід один «послати автомата.
І ось автомата» людську подобу «доставлено на поверхню планети. Він може виконувати все, що й попередній робот, але руки й ноги його діють завдяки штучним м’язам.
Це дуже досконалі двигуни, що створені за принципом м’язів людини чи тварини. Роль м’язового волокна відіграє полімерна плівка. Навпереміну, автоматично надходить до неї то луг, то кислота, примушуючи «м’яз» скорочуватися. Такий двигун працюватиме за будь-яких умов.