Жарт

Охоплена тим ентузіазмом і тими емоціями, я й сама не знаю як ухопила Павла за руку, і Павел відповів на мій потиск, і коли на майдані всі трохи вгамувалися й перед мікрофоном став новий промовець, я злякалася, що він випустить мою руку, але він і далі тримав її, ми трималися за руки до кінця мітингу й не роз’єднали їх і після того, як усі розійшлися, і ще кілька годин гуляли удвох квітучою Прагою.

Через сім років по тому, коли маленькій Здені було вже п’ять рочків, ніколи я не забуду цього, він сказав мені, що ми «побралися не з кохання, а скоряючись партійній дисципліні», знаю, що сказав він це під час сварки, що це була брехня, що Павел побрався зі мною з кохання, а змінився він тільки згодом, але все ж таки це жах якийсь, що він сказав мені таке, він завжди запевняв мене, що сьогоднішнє кохання інше, що це не втеча від людей, а підтримка в бою, зрештою ми так і жили, навіть поснідати не було коли, перекусимо бувало якимись черствими булочками на секретаріаті молодіжної спілки, та й квит, часом ми не бачили одне одного до кінця дня, зазвичай я чекала Павла десь аж опівночі, коли він повертався зі своїх нескінченних зібрань, які тривали по шість чи по вісім годин, на дозвіллі я переписувала доповіді, які він готував до всіляких партійних конференцій і курсів з перепідготовки, ці тексти були для нього дуже важливі, тільки я знаю, якого значення надавав він успіхові своїх політичних виступів, сто разів повторював він у промовах, що нова людина відрізняється від колишньої тим, що стерла у своєму житті відмінність поміж особистим і громадським, аж ось, через роки, докоряє мені, що за тої пори товариші не шанували його особисте життя.