Криміналістика
- Автор: Кофанов А. В., Кобилянський О. Л.
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: право
Электронная книга - «Криміналістика». Краткое содержание книги:
Навчальний посібник розрахований на студентів, слухачів, курсантів, магістрів, ад’юнктів, професорсько-викладацький склад вищих юридичних закладів системи Міністерства освіти і науки України та Міністерства внутрішніх справ України, співробітників правоохоронних органів, суду, адвокатури.
10. Ідентифікація у криміналістиці та інших галузях знання
Ідентифікація — (identificate) у перекладі з латинської означає ототожнювати, тобто встановлення тотожності об’єкта за певними ознаками, властивостями. Тому ідентифікація — це процес дослідження, пізнання об’єкта і отримання певної інформації для себе. Звідси, ідентифікацію можна інтерпретувати як форму пізнавальної діяльності, котра використовується в різних галузях знань, в тому числі і кримінальному судочинстві при встановленні істини у кримінальній справі.
Методологічною основою ідентифікації як форми пізнавальної діяльності є закони формальної логіки, головним чином закон тотожності і категорії матеріалістичної діалектики. Суть закону тотожності полягає в тому, що будь-яка думка про предмет у процесі даного розгляду тотожна самій собі, скільки б разів вона не повторювалась, тобто суть ідентифікації полягає у встановленні того самого в різних об’єктах або того самого об’єкта в його різних станах.
У відповідності з законом тотожності можна ідентифікувати широке коло матеріальних об’єктів, зараховуючи їх до відомих класів, видів, родів та груп. Наприклад, на місці злочину виявлено слід папілярного узору; спеціаліст, який досліджував слід встановив, що це слід нашарування, вид узору — петльовий, тобто він ідентифікував слід за механізмом утворення та будовою папілярного узору і за видом відніс його до петльового. Така ідентифікація є початком будь-якої розумової діяльності, якщо об’єкт досліджується від загального до часткового. Тому подібна ідентифікація зустрічається в різних науках: фізиці, біології, археології тощо.
Так, у фізиці на основі властивостей елементарних часток ідентифікують конкретні види елементів, наприклад, що частка, яка досліджується є плутонієм. У хімії за характером реакції ідентифікують реагуючі речовини, а в археології за залишками матеріальної культури встановлюють відрізки часу, побут та культуру.
Тому об’єктами ідентифікації, на основі закону формально-логічної тотожності, можуть бути як окремі предмети, так і їх види, роди, групи, класи, а також об’єми рідких, сипких та газоподібних речовин, ділянки місцевості, події, явища та різні стани матеріальних об’єктів, а також відрізки і моменти часу. У зв’язку з цим в деяких підручниках з криміналістики поряд із поняттями «індивідуальна ідентифікація», «індивідуальна тотожність» зустрічаються поняття не зовсім коректні — «групова ідентифікація», «групова тотожність».
Наведене вище свідчить, що ідентифікація як процес встановлення тотожності або збіжності будь-яких ознак в різних об’єктах є загальним (загальнонауковим) методом дослідження, теорія якого базується на формальних законах логіки та є сукупністю логічних правил розглядання (дослідження), в процесі яких встановлюється тотожність.
Багато вчених ще й до цього часу продовжують відносити ідентифікацію до окремих методів науки криміналістики. Однак ще С.М. Потапов розглядав ідентифікацію як універсальний метод пізнання, котрий дозволяє ототожнювати різноманітні об’єкти матеріального світу, явища, події, різні стани об’єктів зараз, в минулому і майбутньому, ділянки простору і відрізки часу на всіх стадіях кримінального процесу. Таким чином, універсальність методу ідентифікації як загальнонаукового інструмента, дозволяє використовувати методи природничих і технічних наук як прийоми для застосування ідентифікації як загального методу пізнання.
Те, що ідентифікація визнана загальнонауковим методом пізнання, свідчить про достатньо розроблені методологічні основи науки криміналістики, оскільки перехід окремого методу на більш високий рівень узагальненості переконливо це доводить.
11. Криміналістична ідентифікація як окремий метод науки криміналістики
Ідентифікацію як загальний метод, що використовується в різних галузях знання, необхідно відрізняти від криміналістичної ідентифікації як окремого методу науки криміналістики, який застосовується для розв’язання ідентифікаційних завдань у кримінальному судочинстві.
Криміналістична ідентифікація — метод, що дозволяє розв’язувати вузькі ідентифікаційні завдання, суть яких зводиться до встановлення тотожності конкретного об’єкта, що має стійку зовнішню форму. Такі завдання виникають при розслідуванні окремих видів злочину, коли необхідно встановити вид, клас чи модель пістолета, конкретний екземпляр зброї, з якої було зроблено постріл тощо. В процесі доказування прийнято оперувати категоричними висновками, достовірними фактами, хоча можливе використання й імовірних суджень про клас, вид або родову приналежність конкретного об’єкта. Цим криміналістична ідентифікація відрізняється від ідентифікації як загального методу, що використовується в різних галузях знання. Ось чому в процесі ідентифікації як загального методу, так і криміналістичної ідентифікації (окремого методу) встановлюється тотожність, тільки в першому випадку тотожність групи, виду, роду, класу, а в іншому — індивідуального конкретного об’єкта.
Методологічну основу ідентифікації як методу встановлення тотожності складають положення матеріалістичної діалектики.
1. Усі об’єкти, події матеріального світу взаємопов’язані та являють собою нескінченне сплетіння зв’язків та взаємодій. Якщо відомий наслідок, то неважко встановити причину, і навпаки. Отже, при розслідуванні за слідами, залишеними на місці події, встановлюють особу злочинця та обставини вчинення злочину. Всі об’єкти та явища можна пізнати, у світі нема таких речей, які не пізнаються, а є ще непізнані.
2. Події та явища матеріального світу індивідуальні (визначені), оскільки нема двох речей, які були б однакові. Це фундаментальне положення дозволяє знаходити та пізнавати реальні об’єкти, зумовлені практичною діяльністю людини.
3. Всі об’єкти матеріального світу перебувають у постійному русі, розвитку та зміні. Однак індивідуальність та визначеність об’єкта передбачають його відносну стійкість, незмінність, тобто збереження характерних ознак, що дозволяють ототожнити його з самим собою.
Об’єкт в кожний момент часу одночасно той і не той. Ось чому закон тотожності з погляду формальної логіки у даному випадку справедливий лише для певного моменту часу, коли об’єкт залишається самим собою.
Природні зміни — це ті, що відбуваються безперервно, внаслідок руху та розвитку об’єктів. У природі все існує тільки в силу певного руху. Людина старіє, сприйняте забувається, свіжий слід на металі окислюється, чорнило на папері вицвітає тощо.
Навмисні зміни — це такі, що вносить суб’єкт у відображення для його спотворення або знищення. Наприклад, спотворення почерку при підробці документа, використання маски і рукавичок при вчиненні розбійного нападу, знищення засобів вчинення злочину, розчленування трупа тощо.
Випадкові зміни не пов’язані із подією злочину. Наприклад, пошкодження слідів на місці події випадковими особами, транспортом, тваринами тощо. Випадкові зміни виникають завжди пізніше навмисних і з ними не пов’язані.
Ідентифікаційний період — це час, за який ознаки та властивості об’єкта хоча і змінюються, але залишаються достатніми для встановлення тотожності.