Сімнадцять спалахів весни

Він грав напевне. Він знав, чим суворішим він буде до себе, тим менше зброї лишить у руках Кальтенбруннера.

— Не треба бути тютею, — сказав Кальтенбруннер, закурюючи, і Крюгер збагнув, що обрав абсолютно точну лінію поведінки. — Слід проаналізувати провал, щоб не повторити його.

Крюгер сказав:

— Обергрупенфюрер, я розумію, що моя провина — безмірна. Але я хотів би, щоб ви вислухали штандартенфюрера Штірліца. Він повністю був у курсі нашої операції, і він може потвердити: все було підготовлено надзвичайно ретельно й сумлінно.

— Яку причетність до операції мав Штірліц? — знизав плечима Кальтенбруннер. — Він же з розвідки, в нього були свої справи в Кракові.

— Я знаю, що він займався розшуком ФАУ, який пропав, але я вважав за свій обов'язок ознайомити його з усіма подробицями нашої операції, бо думав, що, повернувшись, він доповість рейхсфюреру чи вам про те, як ми організували діло. Я ждав певних додаткових розпоряджень від вас, але так нічого й не одержав.

Кальтенбруннер викликав секретаря і попросив його:

— Будь ласка, дізнайтесь, чи було внесено Штірліца з шостого управління в список осіб, допущених для проведення операції «Шварцфайєр». Дізнайтесь також, чи був на прийомі в начальства Штірліц після того, як повернувся з Кракова, коли був, то в кого. Поцікавтесь, яких саме питань він торкався в розмові.

Крюгер зрозумів, що дуже рано почав підставляти під удар Штірліца.

— В усьому винен тільки я один, — знову заговорив він, опустивши голову, вичавлюючи з себе глухі, важкі слова, — мені буде прикро, якщо ви покараєте Штірліца. Я глибоко шаную його як відданого борця. Для мене немає виправдання, і я зможу спокутувати свою провину лише кров'ю на полі бою.