Серце Змії через 200 років
- Автор: Розов Александр Александрович Rozoff
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Серце Змії через 200 років». Краткое содержание книги:
4 жовтня 1957 р. було запущено перший штучний супутник Землі. Людство вступило в космічну еру. А в 1958 р. Іван Єфремов видав фантастичне оповідання «Серце змії», про зустріч двох зорельотів, земного та інопланетного в далекому космосі. За 50 років, проґрес зробив крок вперед, але проблеми, поставлені Єфремовим, не втратили актуальність. Зараз ми можемо подивитися на них ширше, ніж було можливо в його час.
Ось тепер можна починати. Час дії — кінець XXII століття нової ери (за старим стилем), або початок III століття космічної ери (за новим стилем). Місце дії — околиці зірки Серце Змії (Cor Serpentis), приблизно 75 світлових років від Землі (Терра).
Рамі замислилася на кілька секунд і відповіла:
— У загальних рисах — вони спілкуються в стикувальному шлюзі, розділеному прозорою перегородкою. Демонструють один одному свої тіла, свої відеофільми, музику. Загалом, культурний обмін. Один юнак-террянин майже закохується в дівчину-іншу.
— Сильно, — відмітив капітан, — а як вони розбираються з хімічною несумісністю?
— У них виникає ідея про ґенно-інженерну процедуру, яка б перевела метаболізм інших із фтору на поширеніший кисень, але вони не встигають її деталізувати. Корабель інших вимушений покинути зону контакту із-за надзвичайної ситуації з іншим їхнім кораблем. У кінці книги інші передають террянам інформацію про декілька планет з водно-кисневим життям, дві з яких населені розумними гуманоїдами.
— Гм. — Гольм замислився, — і що, проблем з дружелюбністю взагалі не виникає?
— Ні на секунду, — відповіла Рамі, — у інших навіть міміка виявляється схожа. Усі проблеми носять чисто технічний характер і швидко вирішуються.
3. ПЕРША СПРОБА МІЖЗОРЯНОЇ ДИПЛОМАТІЇ
Пискнув динамік компу. На екрані з’явився напис: «взаємне узгодження кодів природної комунікації завершене. Система готова до встановлення двостороннього відеозв’язку з синхронним перекладом. Підтвердіть згоду».
Гольм поглянув на таймер.
— Компи виявилися в півтора рази розумніші, ніж вважав Флеш. Пройшло всього 82 хвилини. Що робитимемо, Шарк?
Вона знизала плечима:
— Не знаю, Бос. Але, по-моєму, непристойно змушувати інших чекати.
— Здається теж, — погодився він. — Згоду підтверджую. О, чорт!.. Схоже, майстер Єфремов злегка помилився. Я хотів сказати, ми, люди, громадяни Терри, вітаємо вас і виражаємо радість, що ця зустріч… — капітан посміхнувся й розвів руками, — Блін, ну не вчився я дипломатії. Як там годиться?
— Бос, ти ж усе це женеш в етер! — опритомнівши від подиву перебила його Рамі, — це все перекладається.
— …Коротше, ми пропонуємо вам дружбу і таке інше…
Слід сказати, причини для подиву були. Двоє інших на голоекрані виглядали чимось середнім між велетенськими крабами та восьминогами. У них були чотири опорні лапи чи щупальця з дископодібними підошвами, дві масивні передні кінцівки, що закінчувалися чимось на зразок клішень, а вгорі — ще дві кінцівки поменше, кожна з яких закінчувалися пучками з восьми пальцеподібних щупалець. Усе це кріпилося до похилого тіла у формі півметрового короваю, увінчаного парою товстих стеблинок з майже сферичними фасеточними очима. Трохи нижче очей розташовувалося щось на кшталт круглого рота, прикритого зубчастими стулками.
Інші сиділи на фіґурних підставках з матеріалу, що веселково переливався, а навкруги погойдувалися якісь мерехтливі кулі на тонких ніжках-підставках. На тіла інших були надіті комбінезони, схожі на крупносітчасті риболовні сіті з товстих чорних і білих трубок, деякі вічка були закриті прозорими дисками. Колір тіл інших не був постійним. Він раз у раз мінився в основному в інтервалі між сіро-синім і зеленим, з ланцюжками плям і смуг інших кольорів спектру.
Гольм ще тільки осмислював можливі наслідки вимовленої фрази, коли ожив динамік компу.
— Ми (власна назва), мешканці планети (власна назва) вітаємо вас і віримо, що наші світи-суспільства зв’яже правильно влаштована дружба. Мітичне чудовисько (назва), як далі?.. Дякую. Так… Ми сподіваємося на спільну роботу-відпочинок-інтерес від цієї зустрічі. Це була офіційна частина. Я теж не дипломат. Чи пристойно-необразливо буде — поставити питання вам (очікування)?
— Авжеж! Я з задоволенням відповім на ваше питання! — сказав капітан, про себе думаючи, що, здається, його ляп не призвів до істотних проблем.
Тим більше, Рамі вже черкнула на планшеті записку: «їхній кеп забув текст, вилаявся, а партнер дав шпарґалку». Гольм черкнув у відповідь «радий, що він не дипломат».
— Ви згадали-поскаржилися про помилку однієї персони? — почулося з динаміка, — В чому помилка?
— А, — сказав капітан, — це наш стародавній літератор і вчений. Він вважав, що розумні істоти з інших планет зовні, за конфіґурацією тіла, схожі на нас. Він написав фантастичну повість про це.
Інші повернули один до одного свої очі на стеблинках, заклацали клешнеподібними передніми кінцівками й покрилися візерунком помаранчевих рухомих зиґзаґів. Через кілька тривожних секунд, вони прийшли до попереднього стану, і відповіли: