Фантастичні звірі і де їх шукати
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Harry Potter #9
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 978-617-585-075-6
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Фантастичні звірі і де їх шукати». Краткое содержание книги:
З англійської переклав Віктор Морозов
На вигляд авґурія нагадує недогодованого грифа — це хирлява й вічно скорботна зелено-чорна пташка.
Авґурія надзвичайно полохлива, гніздиться в ожинових чагарниках, харчується великими комахами й феями, літає тільки під проливним дощем, а решту часу ховається в своєму сльозоподібному гніздечку.
В авґурії характерний глухий пульсуючий крик, який провіщає, як колись вважали, смерть. Чарівники обходили стороною авґурині гнізда, остерігаючись почути це душогубне пулькання, — подейкували, що не один чаклун зазнав серцевого нападу, коли, проходячи повз чагарник, раптом чув голосіння невидимої авґурії.[11] Однак ґрунтовні дослідження виявили згодом, що авґурії своїм голосінням просто провіщають наближення дощу.[12] Відтоді за авґуріями закріпилася слава домашніх синоптиків, хоч багато кому може здатися нестерпним їхнє мало не безперервне пулькання впродовж дощових осінніх місяців. Пера авґурій зовсім не надаються для письма, адже вони чорнилонепроникні.
АКРОМАНТУЛА (Acromantula)
КММ: ХХХХХ
Акромантула — потворна шестиока павучиха, що має здатність розмовляти людською мовою. Походить з Борнео, де живе в гущавині джунґлів.
Основні риси — густа чорна шерсть на тілі, розмах лап до 4,5 метрів; клешні, що характерно клацають, коли акромантула збуджена або сердита; отруйні виділення.
Акромантула — м’ясоїдний хижак, віддає перевагу великій здобичі. Плете своє павутиння у формі купола на поверхні землі. Самиці більші за самців і можуть відкладати до сотні яєць одночасно. Ці яйця м’які й білі, завбільшки з великий м’яч. Малі павучата вилуплюються протягом шести-восьми тижнів. Відділ нагляду й контролю за магічними істотами надав яйцям акромантули категорію неринкового товару класу «А», а це означає, що за їхнє імпортування або продаж призначають суворе покарання.
Припускають, що цю бестію вивели самі чаклуни, ймовірно, з метою захисту своїх поселень та охорони скарбів, оскільки зазвичай заради цього й створюють магічних монстрів.[13] Незважаючи на майже людський інтелект, акромантула не піддається дресируванню і є вкрай небезпечна як для чаклунів, так і для маґлів.
Чутки про заснування в Шотландії цілої колонії акромантул залишаються непідтвердженими.
Б
БАГНЮК (Dugbog)
КММ: XXX
Багнюк — істота, що живе в болотах Європи, а також Північної й Південної Америки.
У нерухомому стані багнюк нагадує колоду трухлявою дерева, однак якщо придивитися пильніше, можна побачити лапи з плавцями й дуже гострі зуби. Він ковзається і в’ється в багні, живлячись зазвичай дрібними ссавцями, й може завдати значної шкоди кісточкам людських ніг.
Улюблений харч багнюка — мандрагора. Відомі випадки, коли вирощувачі мандрагор, смикаючи за листя своєї найціннішої рослини, бачили внизу лише криваву безформну масу, що залишилась після відвідин багнюка.
БУНДІМУНКА (Bundimun)
КММ: XXX
Бундімунки трапляються по цілому світі. Вони заводяться в житлових помешканнях, спритно залазячи під підлогу і за плінтуси. Про присутність бундімунки зазвичай неважко здогадатися за гидким гнилистим смородом. Бундімунка виділяє слиз, від якого розкладається фундамент будівлі, в якій вона перебуває.
Непотривожена бундімунка нагадує зеленувату плісняву з очима, але коли її налякати, вона квапливо втікає, перебираючи численними хирлявими лапками. Харчується вона брудом.
Очисне закляття може звільнити будинок від засилля бундімунок, але якщо вони встигли розплодитись у надто великій кількості, необхідно негайно, не чекаючи, доки будівля завалиться, зв’язатися з Відділом нагляду й контролю за магічними істотами (підрозділ боротьби зі шкідниками). Розбавлені виділення бундімунок використовують у деяких магічних очисних рідинах.
В
ВАСИЛІСК (Basilisk)
(або Зміїний король)
КММ: ХХХХХ
Перший історично зафіксований Василіск був виведений Герпом Смердючим, грецьким темним чаклуном і парселмовцем, який виявив у результаті численних експериментів, що з курячого яйця, висидженого жабою, вилуплюється гігантський змій, наділений дуке небезпечними здібностями.
Василіск — ядучо-зелений змій, що сягає до п’ятнадцяти метрів завдовжки. Голову самця прикрашає яскраво-червоне оперення. Його зуби виділяють смертельну отруту, та найстрашніша його зброя — погляд великих жовтих очей. Той, хто в них погляне, миттєво помре.
11
Відомо, що Урік Дивний спав у кімнаті, де було з півсотні його ручних авґурій. Під час однієї неймовірно дощової осені голосіння цих авґурій переконало Уріка, що він помер і став привидом. Подальші його спроби пройти крізь стіни власного будинку призвели до того, що він, як пише його біограф Радольфус Пітіман, «отримав десятиденну контузію».
12
Див. «Чому я не вмер, коли голосила авґурія» Ґуллівера Покебі (В-во «Маленькі червоні книжечки», 1824).
13
Звірі, що мають здатність розмовляти людською мовою, зрідка навчаються цьому самостійно; винятком є хіба що джарви. Заборона на експериментальне розведення набрала чинності лише в цьому столітті, тоді як акромантулу було вперше помічено 1794 року.