"Панургове стадо"
- Автор: Зуев-Ордынец Михаил Ефимович
- Год: 1961
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Г. А. Гайдучок
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «"Панургове стадо"». Краткое содержание книги:
В обох творах письменник, використовуючи наукову основу, яскраво зображає нрави сучасного буржуазного суспільства, в якому наукові відкриття застосовуються не на користь, а на шкоду людині. Винахід в галузі біології, який мав відкрити російському емігрантові двері на батьківщину, потрапивши до рук капіталіста, використовується проти робітників, яких замінюють мавпами («Панургове стадо»); інший винахід — в галузі хімії — служить у капіталістичному світі для того, щоб одурманити свідомість людей і примусити їх, не помічаючи небезпеки, іти під кулі («Божевільна рота»).
Цікаві за змістом, гостросюжетні, ці оповідання безумовно заслуговують на увагу читача.
— Що зроблено? — пошепки спитав Пфейфер.
— Мозок мавпи очищено від усіх нашарувань прожитого життя, від звіриних рефлексів, звичок, інстинктів, бажань. Тепер мозок мавпи tabula rasa — чистий аркуш. У мавпи не збереглося ніяких спогадів про те, ким вона була раніше. А втім, згадати про своє звірине минуле вона може, але тільки при одній умові… Проте це зовсім інша тема, і зараз вона нас не цікавить. А тепер ми можемо на цьому чистому аркуші написати все, що нам треба. Ми можемо не дресирувати мавп, як ви думали, а привчати їх до тих дій, що нам потрібні. І мавпи, на диво, швидко схоплюють, наслідують, сприймають все те, чому ми їх вчимо.
Пфейфер надув щоки і шумно, сердито видихнув:
— Я вас зрозумів! Із мавп ви зробили людей і пропонуєте їх мені в робітники. На біса вони мені! Не треба мені людей! Я ненавиджу їх!
Грубий викрик Товстого Фрідріха не вивів Батьянова з рівноваги. Дивлячись розгублено на червоне від хвилювання лице фабриканта, він сказав спокійно:
— Перетворити мавпу на людину неможливо. Прощаю вам цю кричущу безграмотність. Мої мавпи ще не люди, але вже не мавпи. Може, це ланка між пітекантропом і австралопітеком, якої бракує і яку так вперто шукають антропологи всього світу. Не знаю, не знаю!.. А втім, облишмо наукову термінологію, це не для вашого носа тютюн. П’єр не зміг зробити з мавпи розумку істоту, але вбити в ній все звірине — цього він блискуче домігся.
Батьянов пройшовся по кімнаті. Пфейфер витяг товстий портсигар і подав полковникові сигару. Поібачивши це, Гамількар узяв з вікна попільницю і поставив її на маленький курильний столик перед фабрикантом. Потім запалив сірник і підніс її обом, ввічливо схиливши голову з бездоганно розчесаним проділом.
— Ось дивіться, — показав полковник на оранга. — А добився я цього від Гамі дуже легко. Він знає, як поводитись з ключами, відмикає і замикає двері, вмикає і вимикає радіоприймач, коли стає темно — засвічує світло. Він вміє навіть рахувати. В обмін за три апельсини він дає три сірники, а за п’ять — п’ять. Але поки що оранг знає лічбу тільки до п’яти. А головне, він смирний, слухняний, у нього м’який характер. Тепер про інших чотирьох — про двох горил, шимпанзе і гібона. Невдовзі після уколу я наказав випустити мавп у вольєру, щоб не ослабли їхні м’язи. А потім мої асистенти показали їм, як спорудити примітивний курінь. Через півгодини мавпи почали будувати курені і незабаром забудували всю площу вольєри. А зараз вони працюють у готелі «Беренгарді». Мавпи виконують найрізноманітніші обов’язки: швейцарів, покоївок у номерах, відкупорюють пляшки і консервні банки спеціальними приладами, працюють вантажниками на складі, носильниками багажу і навіть не беруть на чай! Адміністрація не нахвалиться ними. Але вони позбавлені, звичайно, найменшої здатності до абстрактного мислення. Жодних логічних зв’язків, асоціацій, ідей. Хоча б революційних ідей! — нервово, неприємно засміявся Батьянов. — На ваших фабриках працюватимуть класичні раби. Наші предки! І як ще працюватимуть! Їм не треба платити за працю, вони не вступатимуть ні в які профспілки і не організовуватимуть страйків. Ловко, га! — гірко, приречено сміявся полковник.
Пфейфер схопився в радісному збудженні.
— О, якби це тільки було можливо! Це… це моя золота мрія! Війна і революція викликали чортзна-який струс. Страйки, забастовки — буденний побутовий факт в усіх галузях виробництва. У мене в Гамбурзі, наприклад, уже не спокійно! Ясно, справа в різкому більшовицькому вітрі.
— Але чи не досить розмов? — запитав Батьянов. — Перейдемо до діла!
— Перейдемо до діла, — погодився Пфейфер, витираючи хустинкою спітніле від збудження обличчя.
— Гамі, ввімкни мотор! — голос Батьянова пролунав різко і владно, як удар маленького гонга. Оранг одним стрибком опинився за ширмою і рвонув рубильник. Динамо завило.
— На місце! — крикнув знову полковник, і Гамі слухняно став біля конвеєра.
— Ми продемонструємо дослід із збиранням моєї економічної форсунки для пароплавних котлів. Увага, я починаю!
Батьянов зробив було крок до ширми, але, завагавшись, підійшов до Гамі і, напівобнявши, ласкаво смикнув його за вухо.
— Гамі, дружище, давай попрацюємо, і добре попрацюємо! Розумнику мій, це ж наш останній екзамен!