Їсти. Потреба, бажання, одержимість
- Автор: Росси Паоло
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-92-2
- Переводчик: Любовь Котляр
- Жанр: Культурология
Электронная книга - «Їсти. Потреба, бажання, одержимість». Краткое содержание книги:
Якщо ви не чули досі про смак №5 — «умамі», то це не означає, що ви його ще не пізнали. Те, що ми з вами називаємо смаком, є формою чуттів, яка управляється окремою системою чуттів і яка лежить в основі смакових відчуттів, як-от: солодке, солоне, кисле та гірке (та інших, у яких немає назв). Але, як стверджує автор книжки, існує ще ціла низка відчуттів, притаманних ротові та носові, які не можна віднести ні до смаків, ані до запахів. Чи є правдою те, що колись їжа була «натуральною», що те, чим харчувалися наші діди та прадіди, було «справжнім» і «смачнішим»? Автор шукає і знаходить відповіді на безліч питань і розвінчує небезпечні міфи масової культури, адже він десятиліттями досліджував історію ідей та культур, тож його надзвичайно цікаві й неординарні міркування на (для когось) буденну тему споживання їжі — голод та ожиріння, піст і святість, їжа як манія, глобалізація й апокаліпсис, «натуральна» та «ненатуральна» їжа, анорексія, фобії, мода — дадуть змогу подивитися на історію цивілізації під іншим кутом, стануть одкровенням і справжнім відкриттям для великого кола читачів.
ISBN 978-617-7192-92-2 (Видавництво Анетти Антоненко)
ISBN 978-966-521-713-8 (Ніка-Центр)
© 2011 by Società editrice il Mulino, Bologna
© Переклад. Любов Котляр, 2018
© «Видавництво Анетти Антоненко», 2018
© «Ніка-Центр», 2018
Немає жодного сенсу продовжувати вивчення у цьому напрямі. Вибір авторів підрозділів у словниках ґрунтується на безмежній кількості літературних джерел, починаючи від античних греків і завершуючи, з тим же запалом, сьогоденням. Крім того, цей термін (як і безліч інших) майже завжди набуває емоційного забарвлення. Ясність і точність визначення (але і в цьому питанні немає загальної згоди) належать до світу математики та символічної логіки. Щодо тих понять, які є насправді дуже важливими для всіх і для кожного зокрема («життя», «кохання», «смерть», «прогрес», «занепад», «цінності»), тут ми не маємо ніякої чіткості та (на превеликий жаль академічних хробаків і політиків-теоретиків) користуємося приблизними чи — у кращому разі — спірними визначеннями. Загальне бачення світу, в рамках якого існують поняття та ідеї, крім неусвідомлених психологічних мотивацій, зазнає впливу метафізичного пафосу, релігійних забарвлень. Ці мотивації, як свідчить уже з їхнього визначення, ми практично не усвідомлюємо.
Переважна частина загальноприйнятого або поточного визначення природи сьогодні, як то було від самого початку, — це результат антропоморфних проекцій, пронизаний міфами, пов’язаний з інстинктами та нераціональними вчинками. Природа і надалі час від часу ставатиме перед нами як доброчинна творча сила, як невпинна та чудова фантазія форм, а у своїй єдності — як небезпечна енергія, здатна породити зло, та, що не має жалю, ладна знищити нас у будь-яку мить і викликати демонів руйнації. Можливо, жодній філософії не вдасться насправді викоренити з людської свідомості ту прадавню та глибоку двоїстість, що знайшла своє вираження у великій поемі Лукреція «Про природу речей» (De rerum natura), яка розпочинається гімном Венері, описанням весни та світлого ясного неба, розплодженням усього живого, а закінчується тяжким подихом смерті від чуми, що знищує стада, вкриває виразками тіла людей, звалює їх купами під час епідемії, спустошує їхні житла та змушує тих, що вижили, мов хижаків, накидатися одне на одного.
IV. Культура
Нам здається, і загалом досить слушно, що всі люди завжди роблять одне й те саме: сплять, будують собі укриття від спеки та холоду, забезпечують себе їжею, їдять, одружуються, сміються та плачуть, ростять дітей, встановлюють правила та заохочення для їхнього дотримання, а також покарання для тих, хто ними нехтує, нападають на інших і захищаються, воюють між собою та ховають своїх померлих, різними способами звертаються до божественних і невидимих істот. Насправді, кожна з цих дій виконується в абсолютно різні способи, настільки різні, що інколи це виходить за межі будь-якої найдикішої уяви.