Їсти. Потреба, бажання, одержимість
- Автор: Росси Паоло
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-92-2
- Переводчик: Любовь Котляр
- Жанр: Культурология
Электронная книга - «Їсти. Потреба, бажання, одержимість». Краткое содержание книги:
Якщо ви не чули досі про смак №5 — «умамі», то це не означає, що ви його ще не пізнали. Те, що ми з вами називаємо смаком, є формою чуттів, яка управляється окремою системою чуттів і яка лежить в основі смакових відчуттів, як-от: солодке, солоне, кисле та гірке (та інших, у яких немає назв). Але, як стверджує автор книжки, існує ще ціла низка відчуттів, притаманних ротові та носові, які не можна віднести ні до смаків, ані до запахів. Чи є правдою те, що колись їжа була «натуральною», що те, чим харчувалися наші діди та прадіди, було «справжнім» і «смачнішим»? Автор шукає і знаходить відповіді на безліч питань і розвінчує небезпечні міфи масової культури, адже він десятиліттями досліджував історію ідей та культур, тож його надзвичайно цікаві й неординарні міркування на (для когось) буденну тему споживання їжі — голод та ожиріння, піст і святість, їжа як манія, глобалізація й апокаліпсис, «натуральна» та «ненатуральна» їжа, анорексія, фобії, мода — дадуть змогу подивитися на історію цивілізації під іншим кутом, стануть одкровенням і справжнім відкриттям для великого кола читачів.
ISBN 978-617-7192-92-2 (Видавництво Анетти Антоненко)
ISBN 978-966-521-713-8 (Ніка-Центр)
© 2011 by Società editrice il Mulino, Bologna
© Переклад. Любов Котляр, 2018
© «Видавництво Анетти Антоненко», 2018
© «Ніка-Центр», 2018
Я присвячую цю книжку пам’яті Лівіо, а також Лаурі та її колегам з Читта-ді-Кастелло і Тоді.
I. Про книжку
Я вже згадував раніше, на попередніх сторінках, про те, що слово «їсти», а краще сказати — його поняття може набувати різного значення. Різні відтінки та варіації його значення перелічені в найкращих словниках (я спираюся на «Італійський словник» за редакції Туліо Де Мауро): «Вживати тверді та напівтверді речовини шляхом жування та ковтання, споживати їжу, використовувати зазвичай у їжу, вживати якусь страву, приготовлену певним чином, гризти або точити (коли кажуть, що міль сточила светра), роз’їдати (іржа з’їла ґрати), споживати паливо (автівка “Чинквеченто” їсть мало бензину), розтратити (проїв усю спадщину тітки), заробляти незаконно (проїдати державний бюджет); вживають слово “їсти” навіть щодо ігор у виразах “з’їсти королеву чи пішака”, а також щодо знань і вміння: “у чомусь собаку з’їсти”».
Якщо ми не в змозі споживати ні рідину, ні їжу, то це неминуче призводить до смерті. Постійне та невпинне вживання метафор, пов’язаних із їжею — як щодо предметів нашої любові, так і тих, що є об’єктами нашої непримиренної ненависті, — приховують у собі закоренілі прагнення та глибокі емоції. Треба добре розуміти багатогранність і розмаїття тих почуттів, що криються за виразами, в яких використовується слово «їсти»: очима їсти, кохання серце їсть, але також: він би його живим з’їв, поїдом їсти, гризти лікті, витрішки їсти, дурно хліб їсти, мало каші з’їсти, з’їсти облизня, проковтнути образу, з’їсти (печеного) гарбуза, культурний голод/спрага, духовний хліб, їжа для розуму, жити не хлібом єдиним; проковтнути книжку за одну ніч; переварити у своїй голові; в цій книжці багато пікантних описів, а та зовсім пісна; тут повно їдких зауважень; використання соковитих метафор; закохані шепчуть одне одному солодкі слова; автор доходить гірких висновків; той чоловік усе проковтне; мені б кортіло дізнатися, у чому сіль; я не в змозі це перетравити; заварити кашу; з ним каші не звариш; не давати наплювати собі в кашу; дати/покуштувати березової каші; цей тип ні риба, ні м’ясо; або ще ось: їж і хвали, що б не дали; вивергати прокляття; плювати в тарілку, з якої їси; ця стаття — то справжня каша з брехні та домислів; цей хлопець з м’якого тіста; вони з одного тіста; не з такого тіста зліплений; не з того тіста книш; він зразу скиснув та осів, мов тісто в діжі; поперек горла стати; випити гірку чашу; з гіркого досвіду.
Багато з цих метафор і виразів пов’язані не із задоволенням від смачної страви, ба з досить різкою в деяких випадках оцінкою. Поняття та ідея їжі коливаються від приємної очевидності повсякденного життя (що можна визначити як форму витонченого або найвитонченішого задоволення) до трагічної одержимості, яку дефіцит або відсутність їжі викликали та викликають у багатьох людей. Та є й такі, що свідомо вирішили померти від голоду. В рамках нашої великої традиції з притаманними їй цивілізованістю, культурою та мистецтвом маємо не лише Діоніса, якого розірвали Титани, або картину Франсиско Ґойї «Сатурн, який пожирає свого сина». В нашому минулому існує купа казок, в яких повно чудовиськ-людожерів, що не одне покоління лякали й зачаровували безліч дітлахів.