Листи темних людей [UK]

Об’єктом гострої критики став у «Листах темних людей» папський Рим, який нещадно визискує одновірців, наживається иа індульгенціях. Особливо високої сили викриття й сатиричного таврування досягають письменники в зображенні апостольської столиці як осередку всіляких гидот (II, 12). Зриваючи з богословів покрив святості, автори «Листів» показують, як, зайняті чере-воугодництвом, богослови не відмовляються від гульбищ і пиятики (І, 1, 4). Не соромляться вони й розповідати про свої любовні пригоди, святенницькими посиланнями на Біблію намагаючись виправдати свої плотські гріхи (І, 9, 13).

Засобом для викриття вад церковників послужив сміх — могутня зброя в боротьбі з порочним, потворним, відсталим. Різними інтонаціями бринить цей сміх у «Листах темних людей»: деколи він іронічний, зрідка добродушний, а здебільшого глузливо-саркастичний, дошкульно-вбивчий. Для викликання комічного ефекту автори вдаються до гри слів, гротеску, пародіювання цитат із святого писання, фривольних сцен та блазенських витівок карнавального походження, каламбурів, жартів, часто ірубих і непристойних, до змалювання галереї смішних фігур обскурантів та інших прийомів комічного. Всі вони, однак, служать загальній викривальній тенденції — засудженню противників гуманізму,-висміян-ию табору церковників.

Злиденному змістові листів, нікчемним думкам і низьким почуттям обскурантів співзвучна і їхня мова. У той час, як гуманісти писали добірною, вишуканою латинською мовою, орієнтуючись на лексику й синтаксис творів класика римської прози Ціце-рона, схоласти користувались примітивною, середньовічною, так званою «кухонною» латиною. До того ж ця середньовічна латина в «Листах темних людей» навмисно спотворюється, перебільшується, подається в пародійному плані, щоб показати неосвіченість і безграмотність висміюваних схоластів. Отже, і в мовностилістичному плані обскуранти виявляють безпорадність, неосвіченість. Крізь їхню латинську мову прозирає їхня рідна німецька: вони мислять категоріями німецької мови, копіюють її синтаксичні конструкції, пишуть з орфографічними і граматичними помилками. Неспроможні знайти латинський еквівалент для того чи іншого німецького слова, придумують нові слова, подаючи їх як латинські, а насправді ж вони додають до німецьких слів лише латинське закінчення. В такий спосіб створюється складний макаронічний мовний гібрид з претензією на вченість, витонченість і пишномовність.