![Селінджер Дж.9 оповідань [UK] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/no-cover.jpg)
Селінджер Дж.9 оповідань [UK]
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Селінджер Дж.9 оповідань [UK]». Краткое содержание книги:
ЗМІСТ:
Чудовий день для рибки-бананки
Дядечко Віґґілі у Коннектикуті
Незадовго до війни з ескімосами
Чоловік, що сміється
У човні
Для Есме: з любов'ю і мерзотою
Вуста чарівні та зелені очі
Блакитний період де Дом'є-Сміта
На напівпідвальному поверсі, який керівництво готелю виділило для купальників, разом з чоловіком до ліфта зайшла жінка з цинковим бальзамом на носі.
— Бачу, ви витріщаєтесь на мої ноги, — промовив чоловік, коли ліфт почав підніматися.
— Перепрошую? — здивувалася жінка.
— Я сказав, що зауважив, як ви витріщаєтеся на мої ноги.
— Перепрошую? Але я дивлюся на підлогу, — відповіла жінка й уткнула погляд у двері ліфта.
— Якщо вам хочеться витріщатися на мої ноги, скажіть про це, — вів далі чоловік. — Але, трясця, не робіть цього нишком.
— Випустіть мене, — швидко пробурмотіла жінка до дівчини, яка правила ліфтом.
Двері кабіни розчинилися, й жінка пішла геть не озираючись.
— У мене цілком нормальні обидві ноги, й я не бачу жодної триклятої причини, чому на них треба так витріщатись, — промовив чоловік. — Будь ласка, зупиніть на п’ятому, — попрохав він і витягнув із кишені ключа від кімнати.
. Він вийшов на п’ятому поверсі, пройшовши коридором, увійшов до 507-го номера. У кімнаті тхнуло телячою шкірою та змивкою для лаку. Він підійшов до однієї з валіз, з-під купи шортів та майок витягнув автоматичний «Ортжиз» калібру 7,65. Витягнув магазин, оглянув його, вставив знов у пістолет. Зняв запобіжник. Пройшовши кімнатою, сів на вільне парно-односпальне ліжко, поглянув на дівчину, наставив пістолет й пустив собі кулю у праву скроню.
ДЯДЕЧКО ВІҐҐІЛІ У КОННЕКТИКУТ!'
Була безмаль третя, коли Мері Джейн нарешті знайшла будинок Елоїзи. Жінка розповіла Елоїзі, яка вийшла на під’їзну алею, аби зустріти її, що все було просто чудово, й вона точно пам’ятала дорогу, аж поки не повернула на Меррик-парквей. Елоїза виправила: «Мер-рит-парквей», а потім нагадала Мері Джейн, що раніше та двічі знаходила її будинок, але Мері Джейн щось незрозуміло промимрила, сказавши щось про коробку паперових хустинок «Клінекс», які були в неї, й потім кинулася до свого кабріолета. Елоїза відкотила комір свого пальта з верблюжої шерсті, повернулася спиною до вітру й чекала, поки за хвилину Мері Джейн повернулася, тримаючи в руках «клінексівську» паперову хустинку й маючи засмучений, навіть спантеличений вигляд. Елоїза весело повідомила, що увесь чортів обід, — зобна теляча залоза, — геть увесь, згорів, але Мері Джейн відповіла, що все одно дорогою вже пообідала. Коли жінки йшли до будинку, Елоїза запитала Мері Джейн, з якого дива у неї сьогодні вихідний. Та відповіла, що у неї не увесь день вихідний: трапилось, що у містера Вейнберґа — грижа, й він наразі вдома у Лачмонті, тож вона має щодня по обіді привозити йому пошту й забирати кілька листів. Мері Джейн спитала Елоїзу: «А що воно взагалі таке, ота грижа?». На те Елоїза, викинувши недопалок на брудний сніг під ногами, відповіла, що гадки не має, але Мері Джейн не варто дуже перейматися, що й вона може собі її дістати. «О!» — промовила у відповідь Мері Джейн, й жінки зайшли до будинку.
Двадцять хвилин по тому вони вже допивали свою першу склянку віскі з содовою та льодом, розводячи звичайні теревені, які, либонь, обмежувалися лише розмовами про тих, з ким колись мешкали разом у коледжі. Втім,те, що пов’язувало їх, було значно сильнішим; обидві не мали вищої освіти. Елоїза покинула навчання у середині навчального року на другому курсі, 1942-го, тиждень по тому, як її заскочили з солдатом у порожньому ліфті на третьому поверсі гуртожитку. Мері Джейн кинула вчитися того ж року, так само на другому курсі, мало не того ж самого місяця, для того щоб вийти заміж за курсанта авіаційного училища, яке базувалося у Джексонвіл-лі, у Флориді, — худого, поведеного на літаках хлопця з Ділла, що у Міссіссіппі, який із трьох місяців їхнього шлюбу два провів у в’язниці за те, що штрикнув ножем муніципального поліцейського.
— Ні,— власне, воно було руде, — казала Елоїза, протягуючи на канапі свої стрункі, дуже гарненькі ніжки, й схрещуючи їх.
— А я чула, що біляве, — відповіла Мері Джейн, яка сиділа на синьому стільці з прямою спинкою. — Ота, як там її, клялася-божилася, що білявка.
— Нє-є, це вже напевно, — промовила позіхаючи Елоїза. — Ми вже були майже сусідки, коли вона перефарбувалася. Що таке? Хіба тут ніде немає цигарок?
— Пусте, у мене ціла пачка, — відповіла Мері Джейн. — Десь тут.
Вона почала порпатися у торбинці.
— От дурнувата служниця! — мовила Елоїза, не встаючи з канапи. — Я поклала їй під носа дві нерозкриті пачки з годину тому. За якісь кілька хвилин вона з’явиться тут, питаючи, куди їх подіти. Трясця, про що я говорила?
— Про Т’єрінджер, — нагадала Мері Джейн, запалюючи власну цигарку.