Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
22 Квінт Енній (Quintus Ennius) (239-169 pp. до н. е.) - родоначальник латинської поезії, автор «Анналів» («Annales»), трагедій, комедій та інших творів.
23 Тіт Помпоній з 88-го по 65 р. до н. е. мешкав в Афінах, тому й отримав прізвисько "Аттик".
24 Ціцерон натякає на диктатуру Цезаря.
25 Коли Ціцерон писав «De senectute», йому було 62 роки, а Тіту Помпонію - 65 років.
26 У Ціцерона тут ідеться про філософію.
27 Гай Лелій (Gajus Laelius) на прізвисько Sapiens - приятель Сціпіона Молодшого, його легат в Африці та Іспанії. Його ім'ям Ціцерон назвав свій діалог «Лелій, або Про дружбу» («Laelius, sive De amicitia»).
28 Сціпіон (Publius Gajus Scipio Africanus Minor Numantinus) (185-129 pp. до н. e.) - славетний римський полководець, учасник Другої та Третьої Пунічних воєн. Під час останньої війни, у 146 p., захопив і зруйнував Карфаген. Його ім'я входило до риторичної топіки. Згадаймо, наприклад, як Афанасій Кальнофойський називав Костянтина Острозького "руським Сціпіоном" [Kalnofoyski А. ТЕратоиругц^а. - Kiiow, 1638. -S. 34].
29 У Ціцерона: "onus se Aetna gravius" ("тягар, важчий за Етну"). Натяк на гігантів, які після своєї поразки опинилися під вулканом Етна.
30 У Стародавньому Римі вважали, що дитинство (pueritia) триває до 17 років, молодість (juventus) - від 17-и до 46-и, після 46-и років наступає похилий вік (aestas seniorum), а в 60 років - старість (senectus).
31 У Ціцерона: "gigantum modo bellare cum dis" ("боротьбу гігантів з богами"). Мова йде про повстання гігантів проти богів-олімпійців - сюжет, знаний, зокрема, з Овідієвих «Метаморфоз» (Метаморфози, 1,151, наст.).
32 У Ціцерона: "quae С. Salinator, quae Sp. Albinus, homines consulares" ("як консуляри Гай Салінатор та Спурій Альбін"). Ідеться про Гая Лівія Салінатора - консула в 188 р. до н. е., переможця Антіоха Великого, та Спурія Постумія Альбіна - консула в 186 р. до н. е.
33 У Ціцерона: voluptatibus - 'плотських насолод'.
34 Фемістокл (гр. вЕцюхокАцс,) (537-459 pp. до н. е.) - славетний афінський політик і полководець часів греко-перських війн, переможець у битві при Саламіні 480 р. до н. е. У літературі українського бароко з Фемістоклом порівнювали не тільки знаних героїв, приміром, Петра Конашевича Сагайдачного [див.: Сакович К. Вѣршѣ на жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в ХѴІ-ХѴІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 48], але навіть самого Христа [див., наприклад: Радивиловський А. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 753].
35 Квінт Фабій Максим Кунктатор (Quintus Fabius Maximus Cunctator) (пом. 203 p. до н. е.) -п'ятиразовий консул, диктатор у 217 р. до н. е., під час Другої Пунічної війни шляхом тактики затягування зумів знесилити військо Ганнібала.
36 Ідеться про Ганнібала Барку (247-183 pp. до н. е.) - великого полководця й державного діяча Карфагена, запеклого ворога Риму.
37 Енній. Аннали, XII, 370-372. Пор.: "unus homo nobis cunctando restituit rem; / noenum rumores ponebat ante salutem; / ergo plusque magisque viri nunc gloria claret".
38 Тарент - місто в Південній Італії, на межі старовинних областей Калабрії та Апулії. Засноване ще за мікенської доби. Розквіт міста припадає на IV ст. до н. е. У 123 р. до н. е. Тарент став римською колонією (ColoniaNeptunia).
39 У Ціцерона тут ідеться про Гая Лівія Салінатора, хоч насправді ця історія сталася з Марком Лівієм Макатом.
40 Ідеться про Квінта Фабія Максима - консула у 213 р. до н. е.
41 Ціцерон має на думці римський звичай, коли хтось із найближчої рідні небіжчика виголошував на його погребі похвальну промову (laudatio funebris), в якій ішлося про заслуги і самого небіжчика, і його роду.
42 У Ціцерона: ".. .quem philosophum non contemnimus?" (".. .до якого ж бо філософа ми не будемо ставитися з презирством?").
43 У Ціцерона: "Scipiones aut Maximi" ("Сціпіонами чи Максимами").
44 Ісократ (гр. Іоокрахцс,) (436-338 pp. до н. е.) - афінський оратор і публіцист, учень славетного софіста Горгія, добре знаний у старій Україні. Зокрема, на нього покликалися Іван Орновський [див.: Omowski J. Bogaty w parenlel^, slaw^ у honory wirydarz herbownemi ich mosciow panow Zacharzewskich. - Kiiow, 1705. - K. 2], Іван Максимович [див.: Максимович І. Ѳёатроѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 34, 294 (зв.)], а Феофан Прокопович у своїй риториці, говорячи про ваіу красномовства, зауважував, що на могилі Ісократа афіняни поставили статую сирен, засвідчуючи тим самим чарівність і дотепність його промов [Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1979. - Т. 1. - С. 109]. У списку - помилково: Сократѣ.