Кінець світу в Бреслау

Мокк підвівся зі старовинного фотеля, який не так давно оббили зеленим плюшем, і почав нервово проходжуватися Гартнеровим кабінетом. Грубий пурпуровий килим приглушив його кроки, коли він підійшов до вікна й зупинився, дивлячись на голі крони дерев на Пагорбі Гольтайя.

— Пане директоре, — Мокк відвернувся від вікна й сперся на підвіконня. — Нещодавно я просидів майже цілий день у Будівельному архіві, потім у поліційному архіві, шукаючи слідів якогось злочину, чогось, що сталося в цих будинках, бо, як я вам уже казав…

— Атож, ви говорили, що важливими є спосіб, місце й час, — дещо нетерпляче перебив його Гартнер. — Але не жертва…

— Саме так… — Мокк звільнив підвіконня від своєї ваги. — І нічого не знайшов… Знаєте, чому? Тому що архіви, які я досліджував, містять справи переважно з дев'ятнадцятого століття й лише деякі з них походять з попередніх часів. Як повідомили мені працівники архіву, більшість старіших справ знищила повінь у 1854 році. Натомість у міському архіві зберігаються більш ранні справи: кримінальні, будівельні й усякі інші. Можливо, те, що є важливим для нас у цій справі, сталося в цих будинках, але сліди цього з різних причин зникли або ж їх може відшукати лише спеціаліст, який уміє читати старі документи.

— Але я й далі не можу збагнути, чому ви надаєте такого великого значення тому, що ці злочини вчинено в межах старого міського рову.

— Дорогий пане директоре, — Мокк підійшов до мапи Бреслау на стіні й уважно прочитав дату, вміщену внизу, — цю чудову мапу датовано 1831 роком, тобто вона зображує місто в межах, встановлених, певне, на початку 19 століття. Я не помилився?

— Ні, — відповів Гартнер. Він простяг руку до полиці біля столу й витяг якусь книжку. Розкрив її й почав уважно гортати. За кілька хвилин він відшукав те, що було йому потрібне. — Ви не помилилися. У 1808 році до наших територій над Одером було приєднано села Клечків, Щепін та Олбін, а також території вздовж Олау й сучасної Офенер-штрасе. Мапа зображує місто після приєднання до нього цих сіл.

— А коли раніше, до 1808 року, розширювали територію міста? — гостро спитав Мокк, немов на допиті.

Гартнер не звернув уваги на тон радникового голосу й увесь поринув у читання книжки. За мить він відшукав відповідь на це запитання.

— У 1327 році. Тоді до міста приєднали територію так званого Нового міста, тобто місцевість, розташовану за Олау Уфер та Александер-штрасе, — Гартнер підійшов до Мокка, узяв його попід руку, підвів до вікна й показав на висотне будівництво Чекової пошти.[33]

— А ще раніше? — Мокк розглядав дванадцятиповерхову будівлю, що маячила за деревами Пагорба Гольтайя.

Гартнер зморщив носа, почувши від гостя запах перегару, й підійшов до мапи. В одній руці він тримав книжку, а другу спрямував у бік мапи. Окуляри зсунулися йому на кінчик носа, а коротко стрижене сивувате волосся наїжачилося на потилиці.