"Володар Всесвіту"
- Автор: Дашкиев Николай Александрович
- Год: 1955
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «"Володар Всесвіту"». Краткое содержание книги:
Джек ухопився за це повідомлення. Він одразу ж запропонував викликати сюди Харвуда, схопити його і яким Чен, прошу вас… — владна інтонація змінилася у Петерсона прохальною. — Скажіть, де Блеквел?
Старий китаєць подивився на Щеглова. Той зробив ледве помітний жест.
— Інженер Блеквел через кілька хвилин буде тут, — сказав Чен і вийшов з лабораторії.
Харвуд одвернувся, заплющив очі. Як хижак, що потрапив до пастки, після першого нападу шаленої люті він знітився, причаївся, вишукуючи шанс на порятунок, його мозок працював у ці хвилини шалено.
Насамперед, треба за всяку ціну виграти час Незабаром прилетить Джонсон, а тоді справа може обернутися по-іншому. Отже, слід відмовчуватися, зволікати по краплинці розкривати оті таємниці, яких зажадають від нього.
Він чекав на вимоги, на запитання, але їх не було Щеглов не поспішав: до смерку ще далеко, а раніше нічого зробити не вдасться. Петерсон, схвильований наступною зустріччю з другом, якого вже не сподівався бачити живим, збуджено бігав по лабораторії з пістолетом у руці, — лисий, кремезний, схожий на кого завгодно тільки не на інженера.
Аж ось почулися кроки в коридорі. Петерсон кинувся туди й закричав:
— Гаррі!.. Друже!.. Як же тебе… Він затнувся.
У кімнату, підтримуваний Ченом, хиткою ходою увійшов дуже високий і такий худий чоловік, що його здавалось, можна було б зав'язати вузликом. Обличчя мало блідий, аж зеленкуватий колір. Голова тіпалася. Великі чорні очі були сповнені скорботи й болю.
В першу мить Блеквел, певно, не зрозумів, що тут діється. Зв'язаний бос… Джек і незнайомий з пістолетами в руках… А потім зойкнув і тицьнув на Харвуда гострим як веретено, пальцем:
— Він… він… катував мене! — А — катував??
Петерсон, «всесвітній миротворець», який поставив собі за мету перевиховати наймерзенніших злочинців, забувши всі свої пацифічні настанови, стрибнув на Харвуда, ухопив його за класичний ніс, прищемив і крутив, повторюючи:
— Катував?!. Катував?!
— Досить! — Щеглов одштовхнув Петерсона. — Він дістане те, що заслужив, але трохи пізніше.
Джек підвівся, похитуючись, важко одсапуючи.
— Ну, містер Харвуд, тепер відповідайте: куди ви сховали «випромінювач влади»? — Щеглов сів на стілець і закурив цигарку. — Потім: де міститься потайний хід з Грінхауза?
— Не скажу!.. Нічого не скажу! — істерично вигукнув Харвуд.
— Не так голосно. Я вас попередив.
Блеквел підбіг до Щеглова, ухопив його за рукав:
— Я скажу. У другому корпусі. Мене туди водили одного разу. Там є замасковані двері. Унизу великий зал. «Випромінювач» змонтовано у танкові.
— Ви туди не пролізете! — аж засичав Харвуд. — Ні, ні, не пролізете!.. Містер Петерсон, я можу повернути вам фотокопії рукопису Вагнера. Касети лежать у мене на столі, в спальні.
— Гаразд, ми їх заберемо, — кивнув головою Щеглов. — Прошу, повідомте, як туди потрапити. І ще: коли прибуде Джонсон?
— Зараз, зараз! Ви загинете всі!
— Ну, це ще побачимо. Чен, прошу вас: попередьте містера Джонсона, що дослідження «випромінювача» переноситься на завтра. З'ясуйте також, що містер Харвуд ласкаво дозволяє не турбувати його до ранку. А тепер… Тепер…
Щеглов позирнув на Петерсона, затримав погляд на Блеквелові. Малий, дуже малий загін навіть для того, щоб держати оборону, не кажучи вже про спробу захопити весь Грінхауз. Та й що може зробити Гаррі, коли він ледве тримається на ногах?.. А зараз слід негайно почати шукання «випромінювача» та потайного виходу.
Він зважив на руці чималу в'язку ключів, одібраних у Харвуда, позирнув на пласкувату скриньку з ультразвуковими свищиками, з допомогою яких відчиняються найгрубіші двері.
Ясно, що з Харвуда не вирвеш зізнань, або коли й добудеш, то брехливі. Доведеться шукати самотужки. Але біля полоненого треба когось лишити, — мало які несподіванки можуть трапитися отут, де розступаються стіни, одкриваючи потайні ходи.
— Ідіть, Чен. А ви, Блеквел…
Ще раз позирнув Щеглов на довготелесого американця. Чи можна звіритися на нього?.. І вирішив: можна. Хоча б тому, що жодна людина не забуде знущань і не побажає їх повторення.
— А ви, Блеквел, лишаєтесь на варті.
Він простяг Гаррі відібраний у Харвуда пістолет:
— Стріляйте без жалю. Але тільки у крайньому разі.
Оце й була помилка. Велика помилка інженера [Цеглова, яка згодом спричинилась до цілого ряду неприємних подій.
…Минуло хіба що п'ять хвилин з того часу, коли Щеглов і Петерсон подалися на розшуки «випромінювача», як здалеку, наростаючи, почувся гуркіт мотора.