Місцеві формування німецької армії та поліції у Райхскомісаріаті «Україна» (1941–1944 роки)
- Автор: Дерейко Иван
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Інститут історії України НАН України
- ISBN: 978-966-02-6312-3
- Жанр: История
Электронная книга - «Місцеві формування німецької армії та поліції у Райхскомісаріаті «Україна» (1941–1944 роки)». Краткое содержание книги:
Діючи в руслі нацистських расових теорій, окупаційна адміністрація протидіяла початковим бажанням українських самостійницьких організацій боротись з більшовизмом у союзі з Німеччиною, і розформовувала військові частини, що несли на собі національне забарвлення. Це змусило націоналістичні кола до збройного опору нацистам. Але, із переростанням «блискавичної війни» у тривалу боротьбу на виснаження, потреба в залученні українців до ЗС Німеччини ставала абсолютною необхідністю. В системі поліційних органів РКУ співвідношення українців і німців сягнуло 4/1, в армії — 1/2 в охоронних, та 1/9 у фронтових частинах. Кількість українських добровольців в поліції сягала 80 тисяч осіб, ще до 20 тисяч служили в армійських допоміжних формуваннях. Національний склад колаборантів був неоднорідний — основну масу становило місцеве населення конкретних регіонів (українці, кримські татари, поляки, білоруси), зустрічались також росіяни, кавказці, євреї тощо.
На початку існування РКУ його керівництво намагалось поєднати антиукраїнські гасла і методи керівництва країною зі створенням місцевих органів влади та охоронних формувань. Проте залучення місцевих жителів до окупаційних формувань потребувало ідеологічного обґрунтування. Нацистам зрештою довелось визнати національну приналежність безликих шуцманшафтів і східних частин, і дати їм хоча б якісь обіцянки щодо майбутнього. Нарешті, лише в березні 1945 р. Гітлер зробив те, що було умовою ефективного задіяння потенціалу України у боротьбі з СРСР із самого початку, тобто дозволив вже наявним у Вермахті і СС українцям формувати свої власні збройні сили для боротьби з більшовизмом, і надав їм статус союзника Німеччини.
Загальна маса із близько 100 тисяч добровольців німецької армії і поліції в РКУ не складалася з прихильників нацизму. Як показує дослідження індивідуальних матеріалів щодо 311 колишніх вояків за архівно-кримінальними справами ГДА СБУ, основу, а згодом — до третини їх чисельності становили люди, налаштовані антибільшовицьки або постраждалі від радянської влади, але особливих симпатій і вірності гітлерівському окупаційному режиму вони не виявляли, а за певних обставин переходили на бік третьої сили (УПА, макі), чи навіть РККА. Решта 70 % складалася з людей опортуністично настроєних, або тих, хто потрапив до лав добровольців під тиском зовнішніх обставин. Від третини до половини добровольців були активістами попереднього режиму, в тому числі комуністами і працівниками НКВД. Такий стан речей був наслідком того, що вступом до окупаційних формувань колаборанти не робили якогось політичного вибору, а вирішували передусім свої матеріальні та побутові проблеми.
Як результат, комплектування добровольчих частин відбувалося за рахунок здебільшого випадкових людей під прямим чи непрямим тиском. Їх бійці вступом до німецької армії і поліції реалізовували власну стратегію виживання, матеріального добробуту, боротьби з більшовизмом, і до останніх місяців війни не отримали жодних далекосяжних політичних цілей чи інших підстав для тіснішого пов’язання власного майбутнього з націонал-соціалізмом. Добровольці складали дрібні (до батальйону включно) підрозділи і частини з німецьким керівним складом, які кількісно складали більшу частину силових структур Німеччини в РКУ, але займали виключно нижчі її щаблі і не мали жодного впливу на діяльність системи в цілому. Вони були задіяні до виконання допоміжних окупаційних функцій у власній країні, що нівелювало будь-які ідейні настанови і спричиняли моральний розклад і зневіру. Тому навіть ті українські формування, які були ідеально забезпечені та цілком боєздатні (а таких була меншість), так і не стали надійним засобом проведення окупаційної політики і опорою нацизму ні в Україні, ні за її межами.
Перелік умовних скорочень
ББ (нім.: Bandenbekampfung, BB) — система управлінських структур СС і поліції для боротьби з партизанами.
ВБУ (нім.: Wehrmacht Befehlsgaber Ukraine, WBU) — командувач Вермахту на території РКУ.
ВС КОНР (рос.: Вооруженные силы КОНР) — збройні сили Комітету визволеня народів Росії, у 1945 р. включили в себе більшість формувань РОА і східних військ.
ГГ (нім.: Generalgouvernement, GG) — Генерал-губернаторство, офіційна назва адміністративної одиниці окупаційного режиму, що охоплювала Польщу та Галичину.