Темна вода

Спочатку сиділи разом, били комарів і стиха перемовлялися. Говорити їм особливо не було про що, тому раз по раз поверталися до плану ранкових дій. Правда, Мельник поки не знав, що робити, якщо Лютий з компанією не клюнуть на замануху про щедрого оптового покупця лящів і не виїдуть з ранку трусити чужі сітки та екрани. А те, що рибалки на затон уже навідалися, Віталій знав — уже по обіді на той бік плавало кілька мужиків на човнах із рибальським манаттям.

Коли почало сіріти, Мельник і його команда взялися до роботи. Рятувальники налаштували свого чудо-човна з моторчиком і зайвий раз пояснили Віталію, як ним кермувати. Потім зайнялися другим човном — його Мельник позичив сьогодні в діда Івана. Не просто позичив — узяв на прокат, заплативши старому вчителю півсотні гривень. Той навіть не спитав, для чого, тільки хитро підморгнув. Хоча ексклюзивне весло зажав, видав звичайну пару маленьких. Над водою традиційно нависав не надто густий туман. Але його було досить, аби Чабан перетнув затоку і заховався в єдиному придатному для цього місці — в очереті, яким заросла невеличка ділянка біля протилежного берега. Моруга лишався на березі — всяке може трапитись.

Годинник на руці Мельника показував десять хвилин на шосту, коли з вузенького проходу, по якому він учора дістався на Тихий Затон, керований дідом Іваном, поволі виплив уже знайомий імпортний гумовий човен. Навіть крізь туман Віталій упізнав Лютого на носу і Череду з веслом на кормі. Майже відразу за ними вигулькнув ще один човен. На веслах сидів Малий, Кора дивися поперед себе.

Обидва човни рухалися в тумані, наче примари.

Очевидно хлопці знали, де теоретично можуть стояти сітки. Череда розвертав свого човна без додаткових порад, працював веслами впевнено і звично. Другий човен рухався за ним. Швидше за все, міські жителі звикли вже довіряти аборигену.

Не допливаючи до берега, на якому зачаївся Мельник, човни зупинилися. Лютий взяв із дна човна якусь палицю з гачком, обережно опустив її у воду і почав водити туди-сюди. Нарешті задоволено ойкнув, потягнув палицю до себе. Віталій зі свого місця не міг розгледіти точно, що саме він знайшов, але здогадувався — зачепив чужу сітку, яку треба перевірити і спорожнити.

Він вирішив не чекати, поки вони це зроблять. Підвівся на повний зріст, швиденько зіпхнув свого човна на воду, умостився в ньому, запустив мотор. Це вдалося з першого разу, хоча раніше Мельник ніколи не мав справу із човнярськими моторами. Четвірка звернула на нього увагу лише тоді, коли ревнуло і загарчало. Мельнику таки вдалося застати їх зненацька, і поки вони квапливо розверталися йому назустріч, підійшов до них на відстань у пару метрів, зробив довкола них коло, збуривши невеличку хвилю на тихий воді затону, і закричав: