Убік
- Автор: Дик Филип Киндред
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Komubook
- ISBN: 978-617-7438-08-2
- Переводчик: Ірина Гаврилюк
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Убік». Краткое содержание книги:
Куций опецькуватий чоловічок з рудим волоссям мляво протирав колеса свого біплана засмальцьованою ганчіркою. Забачивши Джо, він підвів погляд.
— Ви містер Джесперсен? — запитав Джо.
— Саме так. — Чоловік пильно оглянув Чипа, вочевидь, заінтригований його одягом, який і досі не регресував. — Я можу вам чимось допомогти?
Джо розповів, у чому річ.
— Ви хотіли б обміняти LaSalle, новий LaSalle, на подорож в один бік до Де-Мойна? — здивувався
Джесперсен. — Насправді можна і в обидва боки. Мені все одно доведеться летіти назад. Гаразд, погляну на ваше авто. Але нічого поки не обіцяю. Я ще не вирішив.
Вони подалися до парковки.
— Не бачу жодної машини марки LaSalle, — з підозрою сказав Джесперсен.
Він мав рацію. LaSalle зникла. Замість неї Джо побачив «Форд купе» зі складаним дахом — маленьке металеве авто. «Дуже старе, напевне, 1929 року, — припустив він. — Чорний „Форд“ моделі А 1929 року випуску. Майже нічого не вартий, — це він збагнув з виразу обличчя Джесперсена».
Без сумніву, тепер ситуація була безнадійною. Йому ніколи не дістатися до Де-Мойна. І — як зазначив Ран- ситер у тій телерекламі — це означало для нього смерть, таку самісіньку смерть, яка вже спіткала Венді й Ела.
Тепер це лише питання часу.
«Краще, — подумав Джо, — помру іншим способом». Він згадав про «Убік» й, відчинивши дверцята машини, сів за кермо.
На сусідньому сидінні лежала баночка, яку він отримав поштою. Він узяв її до рук...
І виявив те, що насправді його навіть не здивувало. Баночка, як і машина, знову регресувала. Тепер вона була суцільнолита й пласка, з подряпинами з боків. Такі пляшечки колись виливалися у дерев’яних формах. Справді дуже давня: ковпачок гвинтового типу з м’якого олова, схоже, був виготовлений вручну десь наприкінці дев’ятнадцятого сторіччя. Етикетка також змінилася. Піднявши пляшечку, він розібрав слова:
«Еліксир Убікь». Гарантовано відновить мужність і подолає розмаїті слаботи, а ще допоможе покращити репродуктивне здоров’я у чоловіків та жінок. Благотворна поміч людству за умов розсудливого вживання згідно з інструкцією.
Під цим був ще якийсь напис дрібнішими буквами. Джо довелося примружитися, щоб розібрати крихітні розмазані букви:
Не роби цього, Джо. Є інший спосіб.
Не здавайся. Ти його знайдеш. Хай щастить.
«Ранситер, — здогадався він. — Досі грається з нами у свої знущальні ігри, мов кіт із мишею. Спонукає нас протриматися ще трохи. Відтягує кінець, як може. Бог знає чому. Можливо, — думав він, — Ранситер насолоджується нашими стражданнями. Але на нього це не схоже. Це не той Ґлен Ранситер, якого я знав».
Все ж Джо поклав пляшечку «Еліксиру Убікь» назад на сидіння, відмовившись від наміру ним скористатися.
І задумався, запитуючи себе, на який-такий таємничий інший спосіб натякав Ранситер.
Розділ 11
За правильного дозування «Убік» забезпечує безперервний сон без неприємних відчуттів вранці. Ви прокидаєтеся свіжими й готовими подолати всі ті дрібні надокучливі клопоти, що чекають на вас удень. Не перевищувати рекомендованої дози.
— Агов, а що там у вас за пляшечка? —- запитав Джесперсен, заглядаючи до машини, — в його голосі звучали незвичні нотки. — Можна поглянути?
Джо Чип, не кажучи ні слова, передав авіатору пласку пляшку «Еліксиру Убікь».
— Моя бабця про них розповідала, — сказав Джесперсен, розглядаючи її проти світла. — Де ви таке надибали? їх не виготовляли з часів Громадянської війни.
— Отримав у спадок, — відповів Джо.
— Та певно, що так. Звісно, на такі фляжки ручної роботи вже ніде не натрапиш. Та й випустили їх тоді не так і багато. Ці ліки винайшли у Сан-Франциско у 1850 році. І їх ніколи не продавали у магазинах: клієнтам доводилося їх замовляти. А випускали їх трьох видів — різної міцності. Оті, що у вас, — найсильніші. — Джесперсен пильно поглянув на Джо. — Ви знаєте, що там усередині?
— Авжеж, — відповів Джо, — олія перцевої м’яти, окис цинку, цитрат натрію, деревне вугілля...
— Та годі, — перебив Джесперсен. Він насупився і, здавалося, щось жваво обмірковував. Потім вираз його обличчя врешті змінився. Він прийняв рішення. — Я доправлю вас до Де-Мойна в обмін на цю пляшечку «Еліксиру Убікь». Вирушаймо без зволікань. Хочу подолати якомога більший відрізок завидна.
Він закрокував геть від «Форда» 1929 року, прихопивши з собою пляшку.
Через десять хвилин біплан Curtiss-Wright було вже заправлено. Пропелер запустили вручну, і, несучи на борту Джо Чипа та Джесперсена, літак почав безладно й незграбно снувати злітною смугою, то зриваючись угору, то знову вдаряючись колесами об землю. Джо мовчки зціпив зуби.