Казки народів світу

Обидва зяті, порадившись, вирішили, що їм, царевичам і чоловікам царівен, від цього нічого не станеться. І вони дозволили чабанові поставити на своїх спинах тавро; потім забрали овече молоко й повернулися додому. По дорозі вони казали:

— Коли він хоч словом обмовиться про це, то ми скажемо, що він божевільний! І повірять нам, а не йому.

Отже, повернулись вони до царя й віддали молоко. Цар промивав ним очі, пив його, але ніщо не допомагало.

Незабаром до царя прийшла його молодша дочка й сказала:

— Тату, промий свої очі оцим молоком. Його приніс мій чоловік...

Цар відповів:

— Як може зарадити той злидень, коли навіть мої старші зяті, що стільки допомагали мені у війнах, нічого не могли зробити? Хіба я не заборонив вам підходити до мене? Як ти посміла порушити мій наказ?

— Можеш карати мене, тату, тільки благаю тебе, промий очі молоком, яке дістав твій покірний слуга...

Наймолодша дочка так просила, що цар нарешті погодився. Взяв у неї молоко, промив ним очі один раз, другий, на третій день став бачити.

Видужавши, цар влаштував бенкет і запросив на нього усіх бояр та радників. З такої нагоди мусив дозволити прийти й Фет-Фрумосові. Коли веселощі були в розпалі, Фет-Фрумос підвівся і, вибачившись, сказав:

— Найсвітліший царю! Хіба дозволено рабам сидіти разом із своїми володарями за одним столом?

— Ні, не дозволено! — відповів цар.

— Якщо це так, то звели двом своїм гостям,— один сидить праворуч, а другий ліворуч від твоєї світлості,— вийти з-за столу. Вони — мої раби. Якщо не віриш, подивись: на їхніх спинах моє тавро.

Почувши це, царські зяті знітилися. Але діватись нікуди: вони підвелись і понуро стали біля столу.

Перед закінченням бенкету Фет-Фрумос вийняв хустину, яку дав йому цар на полі бою.

— Звідки ця хустина в тебе? — здивувався цар.— Адже я дав її божому ангелові, який допоміг мені перемогти ворога!

— Ні, найсвітліший царю, ти дав її мені!

— То це ти допоміг нам?

— Я, найсвітліший царю.

— Не вірю! — сказав цар.— І не повірю, доки не покажешся таким, яким був тоді, на полі бою!

Фет-Фрумос вийшов з-за столу, пішов у свою хатину, переодягнувся, розпустив по спині золоте волосся. Всі захоплено підвелися, коли він зайшов у царські хороми. Фет-Фрумос сяяв так, що легше було дивитись на сонце, аніж на нього.

Тепер цар похвалив свою наймолодшу доньку за те, що вибрала собі такого гарного чоловіка. Старий цар зрікся престолу, передав його Фет-Фрумосові, який і став правити царством.

Сівши на престол, Фет-Фрумос звільнив од рабства чоловіків старших царевих дочок і влаштував пишний бенкет. І я там був, носив до печі дрова на кілку, воду — ситом, а жарти — відром. За це я мав