Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-91-5
- Переводчик: София Цисарева
- Жанр: История
Электронная книга - «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів, передусім тих, хто цікавиться різноманітними питаннями історії.
ISBN 978-617-7192-91-5
© Переклад. С. Цисарева, 2018
© Видавництво Анетти Антоненко, 2018
© Ніка-Центр, 2018
© Серія «VIAE HUMANAE». Ніка-Центр, 2009
Козімо III збільшив податковий тиск: майже щомісяця вводили новий податок. Підприємництво занепало, оскільки Козімо почав продавати торговцям дозволи на монополію. Флоренція перетворилася на бідне, похмуре, депресивне місто. Коли у 1723 р. Козімо помер, мало хто його оплакував. Проте племінник Козімо, Джан Гастоне, не надто покращив становище. Хоча він і звільнив флорентійців од багатьох обмежень і заборон, його не цікавила економічна ситуація у місті, тим паче його культура, що занепадала. Врешті-решт, він проводив більшу частину свого часу в ліжку з юнаками ruspanti, яких було при дворі майже чотириста. Джан Гастоне рідко покидав свою кімнату, а коли виходив, був зазвичай п’яним і голосно лаявся. Він помер у 1737 р. у віці шістдесяти п’яти років.
Остання представниця роду Медічі, Анна Марія, померла 75-річною, в 1743 р. У своєму заповіті вона залишала все багатство роду Медічі новому герцогові за умови, що жодна річ не буде вивезена з Флоренції, де «скарби Медічі завжди будуть залишатися на користь і на радість людям усього світу».
Спадщина Медічі
Коли у XV ст. банкіри та меценати Флоренції, особливо рід Медічі, почали, відкинувши забобони, надавати фінансову допомогу фахівцям різних галузей, це спричинило рух, який пізніше почали називати ренесансом. Ренесанс став можливим завдяки тому, що іншість шанували, обдарованим забезпечували заступництво, гідну заробітну плату й мирні умови для праці. У Флоренції меценати поважали талановитих містян, а ті, своєю чергою, поважали меценатів. Результатом стало пожвавлення культурного та економічного розвитку.
Перші представники роду Медічі розуміли унікальність обдарованих людей: те, що їхня цілковита відданість своїй справі виправдовує їх часом нестерпну поведінку. Медічі розуміли, що обдарованій особистості треба дати простір, аби вона могла дихати на повні груди. Чого насправді вони самі ніколи пізніше не дотримувалися, тож у XVI ст. рід задихнувся у власному занепаді та зарозумілості.
І все ж таки золота доба Флоренції залишилася в історії і досі приваблює людей в це місто. Якщо інтелектуальній і творчій діяльності надано достатньо ресурсів, позитивні економічні наслідки можна бачити ще протягом століть. Про це знає, напевно, кожен турист, що пітніє у довжелезних чергах до музеїв Флоренції.
Uomo Universale
Пітер Берк називає п’ятнадцять «універсальних людей» Флоренції, що реалізували себе принаймні у трьох різних сферах:
Філіппо Брунеллескі (1377—1446) — архітектор, інженер, скульптор, художник.
Антоніо Філарете (1400—1465) — архітектор, скульптор, письменник.
Леон-Баттіста Альберті (1404—1472) — архітектор, письменник, юрист, художник.
Лоренцо Векк’єтта (1405—1480) — архітектор, художник, скульптор, інженер.
Бернард Зенале (1436—1526) — архітектор, художник, письменник.
Франческо ді Джорджо Мартіні (1439—1506) — архітектор, інженер, скульптор, художник.
Донато Браманте (1444—1514) — архітектор, інженер, художник, поет.
Леонардо да Вінчі (1452—1519) — архітектор, скульптор, художник, учений.
Джованні Джокондо (1457—1525) — архітектор, інженер, гуманіст.
Сільвестро Акуїлано (1471—1504) — архітектор, скульптор, художник.
Себастьяно Серліо (1475—1554) — архітектор, художник, письменник.
Мікеланджело Буонарроті (1475—1564) — архітектор, скульптор, художник, письменник
Гвідо Маццоні (1477—1518) — скульптор, художник, автор театральних скульптур.
Пірро Лігоріо (1500—1583) — архітектор, інженер, скульптор, художник.
Джорджо Вазарі (1511—1574) — архітектор, скульптор, художник, письменник.
Ісфахан. Половина світу
Якщо серце твоє осяяне світлом любові — байдуже, де ти молишся, в мечеті чи в синагозі. Якщо ім’я твоє вписане у книгу любові, не лякає тебе пекло і не зачаровує рай.