Бігун у Лабіринті
- Автор: Дэшнер Джеймс
- Серия: the maze runner #1
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: KM Publishing
- ISBN: 978-966-923-044-7
- Переводчик: Наталя Вишневська
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Бігун у Лабіринті». Краткое содержание книги:
Томас більше й секунди не міг мовчати, нехай йому і доведеться порушити порядок Зборів.
— А можна мені сказати? Мене вже дістало, що всі мене обговорюють, наче мене тут і немає, — роздратовано запитав він, підвищуючи голос.
Ньют подивився на нього і кивнув.
— Вперед. Кляте засідання й так зіпсоване.
Томас швидко зібрався на думці, добираючи потрібних слів, що було зовсім непросто — роздратування, збентеження і гнів заважали мислити чітко.
— Я не знаю, чому мене ненавидить Галлі. Мені на це начхати. Він точно псих. Що ж до того, хто я насправді, то я знаю не більше за вас. Правда, якщо мене не зраджує пам’ять, ви збиралися обговорити вилазку в Лабіринт, а не те, чому якийсь ідіот вважає мене втіленням зла.
Пролунав чийсь стриманий смішок, і Томас замовк, сподіваючись, що зміг донести до слухачів свою точку зору.
— Лацно, — кивнув Ньют. — Закінчуймо, а що робити з Галлі — подумаємо пізніше.
— Рада не має права голосувати в неповному складі, якщо тільки наглядач не відсутній через хворобу. Як Альбі, — сказав Вінстон.
— Господи, Вінстоне! — вигукнув Ньют. — Уже хто-хто, а Галлі сьогодні точно хворий, тож обійдемося без нього. Висловлюйся на свій захист, Томасе, та й почнемо голосування щодо твоєї долі.
Томас зловив себе на тому, що стиснув кулаки на колінах так міцно, аж побіліли кісточки пальців. Він змусив себе розслабитися, витер спітнілі долоні об штани. І заговорив, не маючи чіткого плану.
— Я не вчинив нічого поганого. Я всього лише побачив, що двоє людей намагаються доповзти до Брами, але не встигають. І не допомогти їм через якусь дурнувату заборону було би боягузтвом, егоїзмом і… взагалі дурістю. Якщо хочете запроторити мене до Буцегарні за спробу врятувати комусь життя — вперед. Обіцяю, що наступного разу просто стоятиму біля Брами і реготатиму, тицяючи пальцем у запізнілих бігунів, а потім піду на кухню до Казана і спокійно нажеруся з почуттям виконаного обов’язку.
Томас навіть і не думав жартувати. Він щиро не розумів, чому його вчинок викликав такий рейвах.
— Ось моя рекомендація, — мовив Ньют. — Ти порушив кляте Правило Номер Один, тому вирушаєш на добу в Буцегарню. Це твоє покарання. Я також рекомендую обрати Томаса бігуном, зі вступом рішення в силу відразу по закінченню засідання. Вважаю, ніч, проведена тобою в Лабіринті, варта декількох тижнів випробувань. Ти, що називається, довів професійну придатність. А що ж до посади наглядача — забудь, — Ньют розвернувся до Мінхо. — У цьому я з Галлі згоден — безглузда ідея.
Хоча Томас у глибині душі й розумів, що Ньют має рацію, останнє зауваження його все-таки зачепило. Хлопець подивився на Мінхо, чекаючи реакції.
Той, здається, зовсім не здивувався відмові. Та він так само наполягав на своєму:
— Чому? Я можу ручатися, що серед нас він найкращий. А найкращі стають наглядачами.
— Давай так, — сказав Ньют. — Дамо Томасу місяць, щоб хлопець показав, який він у справі. Провести заміну завжди встигнемо.
Мінхо стенув плечима:
— Лацно.
Томас полегшено зітхнув. Бажання стати бігуном — дивовижне для нього самого, враховуючи, щó йому довелося пережити в Лабіринті, — нікуди не поділося, але раптово стати наглядачем — це вже занадто.
— Отже, — Ньют обвів поглядом кімнату. — Ми вислухали кілька рекомендацій, тепер кожен може висловитися з…
— Та годі, — перебив Казан. — Відразу голосуймо, і по всьому. Особисто я голосую за твою пропозицію.
— І я, — відгукнувся Мінхо.
Схвальні вигуки почулися і з інших місць, вселяючи в Томаса надію і переповняючи його гордістю. Тільки Вінстон заявив категоричне «ні».
— Твій голос нічого не вирішує, — сказав йому Ньют, — але все-таки поясни, чому ти так опираєшся?
Вінстон пильно подивився на Томаса, потім повернувся до Ньюта.
— Загалом я не проти, але ми не можемо цілком нехтувати тим, що сказав Галлі. У його словах є сенс. Я впевнений, що він не вигадує. Ви й самі чудово знаєте, що тільки-но в нас з’явився Томас, все пішло шкереберть.
— А й правда, — сказав Ньют. — Кожен з нас як слід усе обміркує, а потім, як знудимося, скличемо нові Збори й обговоримо справи. Лацно?
Вінстон кивнув.
На саму думку, що його знову ігнорують, Томас невдоволено застогнав.
— Як мені подобається, коли ви ото так про мене говорите, наче мене взагалі тут немає!
— Послухай-но, Томмі, — промовив Ньют. — Ми щойно обрали тебе бігуном, чорт забирай. Тож облиш скиглити і забирайся звідси. Тобі ще багато чого доведеться навчитися у Мінхо.