Бігун у Лабіринті

Мінхо знову підвівся і вказав на Томаса.

— Вже за кілька днів після появи в Глейді хлопець вибігає в Лабіринт, щоб урятувати двох людей, яких він ледве знає. Весь цей дрист про порушення правил — повне безглуздя. Йому навіть правил офіційно не оголосили! Але на той час від багатьох людей він встиг довідатися, яким небезпечним є Лабіринт. А надто вже поночі. Незважаючи на це, він вискочив за Браму перед самісіньким її зачиненням, і все тільки заради того, щоб допомогти двом хлопцям, які цієї допомоги потребували.

Мінхо глибоко зітхнув; що довше він говорив, то твердішим ставав його голос.

— Але це тільки початок. Він бачив, що я кинув Альбі напризволяще, — а ж я ветеран, в мене знання і досвід. Здавалося б, Томас не повинен був ставити під сумнів мої рішення. Але він поставив! Подумайте про те, ціною яких фізичних і моральних зусиль йому вдалося підвісити Альбі на мурі, підтягуючи вгору дюйм по дюйму. Це щось неймовірне! Просто божевілля якесь!

Але й це ще не все. Коли ми почули наближення гріверів, я сказав Томасу, що треба розділитися, і втік, побігши спеціальними маршрутами, які ми колись відпрацювали на випадок погоні. А він не обдзюрив від страху штани, а самотужки взяв ситуацію під контроль та всупереч усім законам фізики і земного тяжіння примудрився підвісити Альбі на мурі, а потім ще відвернув на себе увагу почвар, вирвався від однієї з них, знайшов…

— Ми все зрозуміли, — устряв Галлі. — Томмі у нас — шлапак-щасливець.

Розлючений Мінхо обернувся до Галлі.

— Стули пельку, гниль нікчемна! Нічого ти не зрозумів! За два роки я такого не бачив! І перш ніж верзти дурниці…

Мінхо замовк, потер очі й у розпачі застогнав. Дивлячись на нього, Томас зловив себе на думці, що слухав бігуна з широко роззявленим ротом. Він уже заплутався у власних почуттях: зараз у ньому змішалися і вдячність Мінхо за те, що той перед усіма захищав його, і нерозуміння агресії Галлі що себе, і страх почути суворий вирок.

— Галлі, — промовив Мінхо вже спокійніше, — ти просто боягуз, ти ніколи не хотів стати бігуном і жодного разу не намагався взяти участь у тренуваннях. Ти не маєш права розводитися про речі, в яких не тямиш. Тож помовч.

Галлі гнівно схопився з місця.

— Ще одне слово — і я скручу тобі в’язи! Просто тут, на очах у всіх! — бризнув він слиною.

Мінхо розсміявся, а потім узяв Галлі розчепіреною п’ятірнею за щоки і щосили штовхнув. Томас аж підскочив, дивлячись, як грубіян повалився на стілець і, зламавши його, розпластався на долівці. Не встиг Галлі підвестися, як Мінхо миттєво підскочив до нього й ударом ноги в спину знову відкинув на підлогу.

Томас приголомшено опустився на стілець.