Бігун у Лабіринті

Наступним слово взяв Вінстон — прищавий наглядач Різниці.

— Він порушив Правило Номер Один, і я вважаю, що його слід покарати. Не ображайся, зелений. Послухай, Ньюте, ти в нас більше за всіх говориш про дотримання Правил. Якщо ми його не покараємо, то подамо поганий приклад іншим.

— Чудово, — відповів Ньют, роблячи запис у блокноті. — Отже, ти рекомендуєш покарання. Яке саме?

— Пропоную посадити його в Буцегарню на тиждень і не давати нічого, крім хліба і води. Крім того, про це мають дізнатися всі, щоб більше нікому не кортіло таке повторити.

Галлі заплескав у долоні, за що Ньют обдарував його грізним поглядом. У Томаса серце в п’яти упало.

Далі виступили ще двоє наглядачів: один з них пристав на бік Казана, другий підтримав Вінстона.

Нарешті черга дійшла до самого Ньюта.

— Загалом я згоден з усіма вами. Томаса слід покарати, але потім варто помізкувати, як скористатися його навичками. Я утримаюся від оголошення власної рекомендації доти, доки не вислухаю кожного з вас. Наступний.

Розмови про покарання дратували Томаса навіть більше, ніж неможливість сказати бодай слово на свій захист. Утім, хай як дивно, після ночі в Лабіринті в глибині душі хлопець не міг не погодитися з наглядачами: він і справді порушив головне правило.

Засідання тривало. Дехто вважав, що Томас гідний нагороди, інші наполягали на покаранні. Або на тому й тому водночас. Тепер хлопець майже не слухав їх, а лишень чекав на виступи останніх двох наглядачів — Галлі й Мінхо. Останній і слова не промовив відтоді, як Томас увійшов до кімнати, і сидів, відкинувшись на стільці з виглядом людини, яка не спала тиждень.

Перший узяв слово Галлі.

— Гадаю, я вже досить чітко висловився.

«Чудово, — подумав Томат. — Тоді не роззявляй рота».

— Лацно, — підтвердив Ньют і вкотре скривився. — Мінхо, твоя черга.

— Ні! — скрикнув Галлі так голосно, що кілька наглядачів аж попідскакували на стільцях. — Я хочу ще дещо додати.

— То кажи, чорт забирай! — гаркнув Ньют.

Томас із полегшенням зазначив, що тимчасовий виконувач обов’язків голови Ради ставиться до Галлі з не меншим презирством, ніж він сам. І хоча Томас тепер не боявся Галлі, він однак його терпіти не міг.

— Самі поміркуйте, — почав Галлі. — Цей баклан з’являється з Ящика, весь такий збентежений і розгублений, та вже за кілька днів спокійнісінько бігає по Лабіринту з гріверами, ніби він тут господар…

Томас втиснувся в стілець. Він сподівався, що інші не поділяють думки Галлі.

— Я певен, що він нас дурить, — провадив Галлі. — Чи ви і справді вважаєте, що він міг зробити те, чого нікому не вдалося за два роки? Не повірю.