![Син сонця [uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/7/2/9/sin-soncya-uk-download.jpg)
Син сонця [uk]
- Автор: Горностаєва Мирослава
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Син сонця [uk]». Краткое содержание книги:
— Битись…, - пробурмотів Карна, — ох, ну чому я не взяв " Віджаю»? А втім, стріл- то все одно нема…
— Слухай, Карно, — мовив Вікарна, щось згадавши, — коли ти встиг стати ворогом Чітрасени?
— Та я його бачив тільки раз до цього дня, — озвався Карна ледь розгублено, — на отій сваямварі… Який він мені, в лиха, ворог?
— Але ж вони розстрілювали тебе трохи не впритул! — вигукнув Вікарна, — а Чітрасена ніколи не вбиває, коли можна взяти викуп!
— Та то я його довів, — всміхнувся Вайкартана, — спершу-то він пропонував мені здатись. А потім ми поговорили, і він передумав…
— Ні, це ти молодець, — з повагою мовив Вікарна, — присягаюсь луком Рами, я б не витримав і кинувся навтьоки!
- І отримав би стрілу у спину? Ні, друже, краще у серце…
— Але що з табором і іншими?
— Ти можеш вести колісницю? — спитав Карна, обережно рухаючи рукою.
— Спробую…
— То давай зараз розвернемо її і рушимо на вивідки. Сонце вже заходить. Ми півдня провалялися непритомними, тепер треба діяти швидко.
До табору вони дібралися, коли вже майже зовсім стемніло. Там панував повний розгардіяш, але " чорних тюрбанів " ніби не було видно. Врешті Карна загледів начільника особистої охорони Дурьйодгани. У вояка була перев'язана голова, а вигляд він мав пом'ятий і понурий.
— Друже, де ворог? — гукнув Карна. Вояк розпогодився.
— Ви живі, ваша милосте? — сказав радісно, — а ми вас тут уже оплакуємо…
— Що з князем, де решта? Де Чітрасена?
— Ой, тут таке було, — жалібно сказав охоронець, — мені соромно й говорити. Хай- но вам краще розкаже його милість Дугшасана, або князь Шакуні…
— А де Дурьйодгана? Він живий? — занепокоївся Вікарна.
— Та живий… Живий… О, і ви тут, пане княжичу! Хвала пресвітлим Богам! Карна зрозумів, що охоронець чогось не договорює. Біля свого намету воїн спинив
колісницю, доручив слугам-ангам подбати про пораненого Чаті та про похорон візничого Вікарни, а сам подався до Дурьйодгани разом з молодим княжичем. Біля намету Дурьйодгани сиділи Дугшасана і Шакуні, також пошарпані, з перев'язками, що набрякли свіжою кров'ю. Побачивши Карну, обидва підхопились і вигукнули в один голос:
— Карно! Карно! Це ти, чи твоя тінь?
— Хіба я схожий на привида? — спитав, усміхаючись ратгін.
— Ця погань Чітрасена, — заспішив Дугшасана, — сказав нам, що тебе убито! О, Вікарно, брате! Отже Боги не зовсім покинули нас!
— Але що тут сталося? — спитав Карна. Дугшасана махнув рукою:
— Немає слів! Хай краще Шакуні розкаже, бо він колись хвалився, що зовсім не знає сорому.
- І розкажу! — визивно мовив Шакуні, - отже, Карно, ти зостався нас прикривати, ми відступили до табору і потрапили просто до пастки…
— Чітрасена розділив загін, — здогадався Карна.
— Саме так. Словом, нас оточили і обеззброїли. Само собою, що ми без бою не здалися…
— Це видно по вас, — хмикнув Карна, роздивляючись криваву близну на лиці Шакуні, - і що далі?
— Далі нас пов'язали як кульки з пантуа. Віриш, Карно, це було жахливо! Потім з'явився Чітрасена і сказав, що він запропонував тобі життя, а ти його смертельно образив у відповідь на таку милість. " І тому, — каже, — високошановний Дурьйодгано, — я віддав наказ прикінчити вашого улюбленця. " Дурьйодгана збілів на виду і заплакав! Щира правда, Вайкартано, мій себелюбний небіж ридав над тобою справжніми сльозами!
— Не все ж у ньому погане, — озвався Карна розчулено, — ну і що ж було потім?
— Коли Чітрасена вже почав визначати розміри викупу, — продовжив Шакуні, - раптом до нього підбігли його воїни з криком: " На нас напали! " Чітрасена звелів завести нас до шатра і поставити охорону. Ми лише чули відгуки бою й не знали, що там коїться, і хто напав на цих виродків. Поволі все затихло, ми сидимо зв'язані, не знаючи, що й діяти. І тут відхиляється запона і заходить… хто б ти думав, Карно, а?
— Не уявляю, — мовив Карна, починаючи здогадуватись.
— Арджуна Пхальгуна власною особою! — урочисто виголосив Шакуні.
— Ставлю свою голову проти зламаного лука, — вигукнув Дугшасана, — що Пандави самі й підстроїли напад Чітрасени!
— Може бути…, - сказав Шакуні, - може бути… Карна похитав головою і мовив:
— Сумніваюсь… Ну, і що ж далі?
— Чисто тобі казка! — злісно вигукнув Шакуні, - вони, бачте, вп'ятьох розігнали бандитів і захопили у полон Чітрасену. Клятий напівкровка кланявся їм трохи не у пояс і прохав помилування. І вони його відпустили, суворо заказавши знову заводитись із родом Куру. Потім розв'язали нас і ввічливо відкланялись. Як це тобі, Карно, а?