Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський
- Автор: Шульц Бруно
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Дух і Літера
- ISBN: 978-966-378-264-5
- Переводчик: Андрій Павлишин
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський». Краткое содержание книги:
_________________
Колись я знаходив вихід для своєї енергії в написанні листів, то була тоді єдина моя творчість.
З листа до Анджея Плешневича, 4 березня 1936
* * *
Мені потрібен товариш. Мені потрібна близькість спорідненої людини. Я прагну якоїсь запоруки внутрішнього світу, існування якого постулюю. Безугавно тільки тримати його на власній вірі, нести його всупереч усьому силою своєї перекірливості — то праця й мука Атласа. (…) Мені потрібен спільник для новаторських починань. Те, що для однієї людини є ризиком, неможливістю, поставленою догори ногами примхою, — відбите у чотирьох очах стає дійсністю. Світ наче чекав на ту спілку: досі замкнений, тісний, без подальших планів, він починає дозрівати барвами далечіні, лускати й відкриватися углиб. Мальовані проспекти поглиблюються та розступаються в реальні перспективи, стіна пропускає нас у раніше неосяжні виміри; фрески, мальовані на небосхилі, оживають, як у пантомімі.
З листа до Тадеуша Брези, 21 червня 1934
* * *
Ті листи, які мені вдалося знайти упродовж шістдесяти років, становлять не просто епістолярну колекцію, але передусім своєрідну автобіографію письменника, вони дають значний матеріал до його біографії, численні сліди якої затер час, а свідки переважно загинули. Властиво, увесь відомий нам сьогодні життєпис Бруно Шульца був реконструйований завдяки його листам, із уламків спогадів тих, хто його пережив, і нечисленних документів. Навіть такі елементарні дані, як дата народження письменника, подавалися у різних версіях, або супроводжувалися знаком запитання.
Єжи Фіцовський, зі Вступу до Книги листів
Я отримав лист від пані Кунцевич[303] про цю книжку — найвищі похвали.
Моя книжка все ще не з'явилася, але Ґомбр. повідомляє, що вийде найближчими днями. Я не пишу нічого. Німецьку новелу (30 стор. машинопису) я завершив і дав на оцінку Берманові[304], перекладачеві Вітліна[305] німецькою.
Зрештою, в мене нічого нового. Чекаю занепокоєно звісток від Вас.
Дуже сердечно вітаю.
Бруно Шульц
16 XI 1937
Дорога Пані Ромо!
Оце щойно приїхав додому, лежу, нарешті, в моєму ліжку і хочу Вам дуже сердечно подякувати за Вашу доброту і приязнь. У натовпі людей я не міг Вами зайнятися так, як Ви цього заслужили, — вже бодай як ініціаторка того вечора. Мені здавалося, що Ви почуваєтеся трохи сиротливо. Щиро перепрошую, якщо Ви не чулися так добре, як воно мало би бути. Не знаю, чому — я вийшов із того вечора трохи пригнічений чудовими виступами диспутантів і з нехіттю до мого власного, але це вже поволі минає[306].
Хочу Вам лише тих пару слів написати, щоб Ви не втратили віру в нашу дружбу, яка буде д. довговічною.
Яким був подальший перебіг вечора? Чи багато ще виступали? Чи Ви познайомилися з пані Кунцевич? Чи Ви чули, що Брохвич[307], отой високий блондин, запропонував мені свою підтримку у справі німецького перекладу Крамниць?
Щиро дякую Вам за все і обіцяю в майбутньому бути менш неуважним і розпорошеним.
Вітаю Вас найсердечніше і цілую руки.
Бруно Шульц
12 І 1938
Подякуйте сердечно п. Краґен[308] за її ентузіазм у ставленні до мене і вибачтеся, що я не зміг підійти до неї й подякувати їй.
Чи Ви віддали Комету Ґридзові[309]?
Спасибі вам велике! Вибачте за папір — не маю іншого. Книжку[310] завтра надсилаю!
Дорога і Добра Пані Ромо!
Ваш лист дуже мене зворушив, Дорога Пані Ромо. Ви себе недооцінюєте і недооцінюєте важливості Вашої приязні для мене. Я не перестаю собі дорікати, що занедбав Вас під час виступу, але виправдовую себе тим, що я невідпорний до осіб, які мені нав'язуються, а там маса люду кинулися до мене і достоту відтяли мене від Вас. Прикро мені було також, що я не міг провести з Вами останні хвилини перед від'їздом, але мій племінник — людина трохи важка й неотесана, я боявся, щоб не виникла через спільну їзду якась [прикрість — слово закреслене, примітка Єжи Фіцовського], дисонанс. Ви переоцінюєте мою вразливість і мій вибух після промови Айґера[311]. Мені воно байдуже, і ніколи б мені на думку не спало докоряти Вам, що Ви ініціювали цей вечір. Ґомбрович пише мені, що ми зробили йому величезну послугу, що ефект був вражаючий, як його звідусіль інформують, і він нам дуже зобов'язаний. «У будь-якому разі це має велике значення для книжки, збуджує, створює сенсацію, надає сміливості тим, хто має подібні погляди, і робить рух», — ото слова Ґомбровича. Сподіваюся також, що Ґомбрович отримає нагороду для початкуючих[312], яка має велике моральне значення.
Натомість мене схвилювала звістка про Вашу хворобу. Не слід із цим жартувати, лікуйтеся сумлінно. Боюся, що це потриває більше тижня. Не легковажте цієї справи і порадьтесь у хорошого лікаря, не вільно цього занедбати, якщо Ви хочете уникнути прикрих ускладнень. Пообіцяйте мені, що Ви сумлінно виконуватимете вказівки лікаря.
За розпечатаного Ґомбровичевого листа, звісно ж, не серджуся, у нас немає жодних таємниць. Я також від п'ятниці лежу з легким грипом, завтра вже хочу йти до школи. Отримав листа від проф. Хвістека[313], в якому він пропонує мені свою допомогу у переїзді до Львова, але йдеться про середні школи. Якось мені це не дуже посміхається. Я зрісся з Дрогобичем, водночас боюся, що робота в загальноосвітніх школах, д. переповнених, мучитиме мене ще більше. Що б Ви порадили?
Дякую Вам за попередження стосовно Брохвича. Я не писатиму до нього. Почекаю, чи він щось напише. Він дав мені адресу перекладачки у Відні, моєї давньої знайомої. Я їй написав.
Ґомбровичеві Еґґа Гаардт[314] дуже сподобалася, він має намір підтримувати це знайомство у Варшаві, вона справила на нього велике враження.
Мене глибоко зворушують докази Вашої прив'язаності та оте велике бажання допомогти мені. Зичу Вам, щоб Ви змогли винайняти собі помешкання, де б могли й мене гостити під час перебування в Варшаві. Приймаю Ваше приятельське «Ти», але, на противагу до Вас, хотів би почати від усного «Ти». Для мене писання є більш сором'язливим, аніж мовлення. Зрештою, почніть Ви — я спробую.
303
Див. примітку 6 у листах до редакції «Sygnałów» (у електронній версії — прим. 180).
304
Ізидор Берман — див. біографію у примітках до його листа до Шульца (у електронній версії — прим. 504).
305
Див. примітку 42 в листах до Зенона Вашневського (у електронній версії — прим. 153).
306
Виступ Шульца у варшавському відділенні Спілки письменників про творчість Вітольда Ґомбровича (згадка про виступ у «Kurierze Porannym» 1938, № 16, Dodatek Artystyczno-Literacki «Apel»).
Текст виступу Шульца під назвою Фердидурке пізніше був опублікований у часописі «Skamander», липень-серпень 1938 року.
307
Станіслав Брохвич (Козловський) — автор бульварних романів, агент абверу і ґестапо. Заколотий в окупованій Варшаві стилетом за вироком суду польського підпілля.
308
Ванда Краґен (1893—1982) — польська поетеса і перекладачка, дебютувала збіркою віршів Поза реальністю (Poza rzeczywistością, 1931), видала низку перекладів, переважно з німецької та англійської.
309
Ґридз — популярне прізвисько засновника і головного редактора «Wiadomości Literackich» Мечислава Ґридзевського (1894—1970). Повість Комета (Kometa) була надрукована у «Wiadomościach Literackich», 1938, № 35.
310
Йдеться про Санаторій під клепсидрою.
311
Марек Айґер — див. примітку 12 в листах до Анджея Плешневича (у електронній версії — прим. 241).
312
Див. примітку 29 в листах до Тадеуша та Зоф'ї Брезів (у електронній версії — прим. 96).
313
Леон Хвістек (1884—1944) — польський логік, математик, філософ, художник, теоретик мистецтва. Був членом групи формістів і теоретиком репрезентованих ними мистецьких тенденцій.
314
Тут ідеться про містифікацію із художницею-графіком Еґґою ван Гаардт. (Див. біографію у примітках до її листа до Шульца (у електронній версії — прим. 562)).