Фантастика Всесвіту. Випуск 3
- Автор: Вежинов Павел
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Фантастика Всесвіту. Випуск 3». Краткое содержание книги:
— Чого ж тоді ви всі волаєте: жахливий-жахливий?!
— Бачите, доки кожний з нас бажає чогось особисто для себе, він одержує все. Бажання виконується, і цьому ніщо не зможе перешкодити. Але якщо ми з’єднуємося у тісно заселеному просторі нашого Світу, — усі найкращі думки й поривання, усі мрії душі моєї стикаються з не менш рішучими бажаннями моїх співвітчизників. Там, де я хотів би, щоб був мій садок, — з шаленими вигуками ганяють м’яча з півдюжини синів мого сусіда. І нема ніякого засобу цьому зарадити, адже досить лише чогось побажати, щоб воно одразу здійснилося. Прошу вас, зробіть мені таку ласку, — залиште мене тут самого, щоб ніхто мені не заважав у моєму чудовому Власному Світі!
— Так, так… — задумливо мовив Господь і повернув мешканця на його місце у Світі, де той одразу ж почав знов скаржитись і скиглити.
— Отож і з Проектом Б нічого путнього не вийшло, — вимовив Господь і зупинив час.
Обидва ангели невдоволено зсутулились, але одразу ж зголосилися розробити нові проекти.
Проте Господь сказав:
— Постривайте, навіщо поспішати. Обидва ваші світи ні до чого. Може, згодом вам спаде на думку якась нова ідея. А поки що обійдемося.
Потому він узяв обидві моделі Світу, для зручності вклав їх одну в іншу й запхнув до небесної комори… Якось (минуло кілька мільярдів років) Господь випадково зазирнув у той куточок і спостеріг, що обидва світи функціонують.
Він підкликав обох ангелів і суворо спитав, хто насмілився увімкнути час і продовжити експеримент.
— Я тільки використав надлишок свого часу, — злякано вимовив автор Проекту А.
— А я — свого, — поспіхом додав автор Проекту Б. — Ми лише хотіли випробувати, який світ протримається довше, якщо Їх увімкнути разом.
— Ах, он воно як! — поблажливо промовив Господь. — У такому разі подивимося, що з цього вийшло.
І він знову видобув з комбінованої системи Світу одного мешканця.
— Ну? — спитав він. — Як справи?
— Чудово! — відповіла людина (бо це була саме вона).
— Яким чином це сталося? У Світі А усі ви волали, що нічого змінити не можна, в Світі ж Б скаржились, що можна бажати всього, а бажання ваші не здійснюються.
— Це ми владнали! Ми створили особливе Товариство Вдосконалення Світу і зробили з двох світів новий, наш власний.
— Це ж треба таке! Яким чином?
— Дуже просто. Шляхом комбінації. З Б ми взяли фантазію, з А — закон. Ми їх взаємодоповнили. Те, що вважалося за бажане, ми зробили дійсним, що ж до незмінного — воно теж придалося в нашому Світі.
— Зовсім непогано! Цього я. здається, й чекав. Якщо ви в змозі створити Світ самі, я його затверджую! Тільки скажи мені, хлопче, хто ти такий?
— Я — інженер!
Даїна Чав'яно [25]
ПАМ'ЯТАЙ ПРО МЕНЕ
Оповідання
З іспанської переклав Валентин Діденко
Гріна ввела останню програму. За мить величезний мозок Діксі-3 видав мелодію, нечутну для слуху людини.
Антена робота сприйняла ледь уловимі октави дозвукового послання, мозок швидко засвоїв його, переклавши ультразвук на магнітно-електронну мову, а процесори інтерпретували сигнал і привели в дію механічні руки.
Гріна відійшла на кілька кроків, оглянула своє творіння. Замилувалася ним. Йому було віддано десять років життя.
Вона не мала друзів. Брати Фрінек були останні, хто провідав її десь шість чи сім років тому… Батьки Гріни давно померли, не залишивши їй ні братів, ні сестер. Дівчина відчувала себе зовсім чужою на Землі, але це її не хвилювало: нарешті машина створена.
Вона впала в крісло, чекаючи, поки робот здійснить останню наладку. На мить у її уяві зринув образ Ігоря.
Ігор! Якби не було його, вона ніколи б не сконструювала машини. Навіть не подумала б узятися за таку справу. Вії її затремтіли. Гріна протерла очі. Вона зовсім вибилась із сил. «Я не зможу заснути», — подумала дівчина. Знову їй згадалося обличчя коханого.
Ігорю, я тебе пам’ятаю… Якби з тобою сталося подібне, як би ти вчинив на моєму місці? Пам’ятай про мене завжди, Ігорю… Пам’ятай…
Її лице зросили сльози, однак вона потамувала ридання. Коли дівчина прийшла до тями, робот стояв непорушно, чекаючи її наказів.
— Можеш іти на склад, — сказала вона.
Робот слухняно пішов повільною ходою.
Гріна вийшла з лабораторії, попрямувала коридорами до крила будинку, де були житлові помешкання працівників Фізичного центру. Зайшла до своєї кімнати, глянула на годинник. П’ятнадцять хвилин на четверту ранку. Випила склянку теплого молока, з’їла сандвіч із глюкозованим м’ясом. Потім пройшла до спальні.
25
Daina Chaviano. Amoroso planeta. Editorial Letras Cubanas. Ciudad de La Habana. Cuba.
© Daina Chaviano