Гаррі Поттер і келих вогню
- Автор: Роулинг Джоан Кэтлинг
- Серия: Гарри Поттер #4
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-40-7
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і келих вогню». Краткое содержание книги:
Стюарт Екерлі зняв Капелюха й побіг до рейвенкловського столу, де його зустріли оплесками. Гаррі помітив там рейвенкловського ловця Чо Чанґ, яка радісно привітала Стюарта Екерлі. На якусь мить Гаррі відчув дивне бажання теж опинитися за рейвенкловським столом.
— Малкольм Беддок!
— Слизерин!
Захоплено заревіли учні з протилежного боку зали. Гаррі побачив Мелфоя, що оплесками вітав за слизеринським столом Беддока. "Цікаво, чи знає Беддок, скільки вийшло зі Слизерину темних чаклунів і відьом?" — подумав Гаррі. Фред і Джордж зневажливо засичали в спину Малкольмові Беддоку.
— Елеонора Бренстоун!
— Гафелпаф!
— Оувен Колдвел!
— Гафелпаф!
— Ден Кріві!
Малюк Ден Кріві вийшов наперед, хитаючись і плутаючись у Геґрідовому кротячому плащі, а сам Геґрід тієї миті нишком прокрався до вчительського столу через бокові двері. Удвічі вищий і принаймні втричі ширший за нормального чоловіка, Геґрід зі своїм довжелезним кудлатим чорним волоссям і бородою мав доволі лютий вигляд. Але це враження було оманливе, адже Гаррі, Рон і Герміона знали, що серце в Геґріда добре. Він підморгнув їм, сідаючи скраєчку за вчительський стіл, і глянув на Деніса Кріві, що натягував на голову Сортувального Капелюха. Капелюх роззявив свого "рота" й вигукнув:
"Ґрифіндор!"
Геґрід заплескав разом з ґрифіндорцями, а усміхнений Дені зняв Капелюха й побіг до свого брата.
— Колін, я випав з човна! — заторохтів він, падаючи з розгону на вільний стілець. — С-супер! А мене там щось у воді підхопило й випхнуло назад у човен!
— Круто! — захоплено сказав Колін. — Мабуть, Дені, то був велетенський кальмар!
— Ого! — роззявив рота Ден, ніби тільки й мріяв про таке щастя: впасти в розбурхане глибочезне озеро й бути врятованим велетенським морським чудовиськом.
— Дені! Дені! Бачиш отого хлопця? Чорнявого, в окулярах? Бачиш? А знаєш, Дені, хто це?
Гаррі відвернувся й глянув на Сортувальний Капелюх, що обирав гуртожиток для Емми Добз.
Сортування тривало. Перелякані хлопці й дівчата підходили по черзі до триногого ослінчика, і їх залишалося дедалі менше.
— Чого так довго? — простогнав Рон, потираючи живіт.
— Роне, Сортування важливіше за їжу, — докірливо мовив Майже-Безголовий Нік, а тим часом до Гафелпафу вибрали Лауру Медлі.
— Авжеж, особливо, якщо ти мертвий, — пирхнув Рон.
— Сподіваюся, нові ґрифіндорці будуть на висоті, — заплескав Майже-Безголовий Нік Наталі Макдональд, яку скерували до Ґрифіндору. — Ми ж не хочемо, щоб перервалася смуга наших перемог?
Ґрифіндор ось уже третій рік поспіль вигравав чемпіонат гуртожитків.
— Ґрем Прічард!
— Слизерин!
— Орла Кверк!
— Рейвенклов!
І ось, після того, як Кевіна Вітбі направили до Гафелпафу, церемонія Сортування закінчилася.
Професорка Макґонеґел взяла ослінчик з Капелюхом і винесла із зали.
— Нарешті, — зрадів Рон, хапаючи ножа з виделкою й очікувально зиркаючи на золотий таріль.
Професор Дамблдор звівся на ноги і всміхнувся учням, широко розвівши руки.
— Я хочу вам сказати всього два слова, — пролунав у залі його низький голос. — Напихайте кендюхи!
— Мудрі слова! — погодилися Рон і Гаррі, а тарелі в них на очах наповнилися їжею.
Майже-Безголовий Нік сумно поглядав на Гаррі, Рона й Герміону, що накладали собі всіляких наїдків.
— 'овний 'айф, — тішився Рон, набивши рота картопляним пюре.
— Вам іще пощастило з бенкетом, — озвався Майже-Безголовий Нік. — Бо сьогодні на кухні зчинився такий гармидер!
— А 'о 'ам с'алося? — поцікавився Гаррі, пережовуючи великий кусень м'яса.
— Та знову Півз, — пояснив Майже-Безголовий Нік, хитнувши головою так, що вона ледве втрималася йому на плечах. Він поправив коміра й вів далі. — Сварка, як завжди. Півз хотів відвідати бенкет, але про це не може бути й мови. Ви ж його знаєте — ніякого виховання, не може минути тарілки з їжею, щоб її не перекинути. Ми, привиди, зібралися на нараду. Гладкий Чернець запропонував дати йому останній шанс виправитися, але Кривавий Барон, на щастя, був категорично проти.
Кривавий Барон — слизеринський привид, був кощавий, неговіркий і вкритий плямами сріблястої крові. У всьому Гоґвортсі Півз побоювався лише його.
— Півз і справді здавався чимось роздратованим, — похмуро буркнув Рон. — А що він накоїв на кухні?
— Та як завжди, — знизав плечима Майже-Безголовий Нік. — Зчинив гармидер і розгардіяш. Порозкидав баняки й горщики. Залив усе супом. До смерті налякав ельфів-домовиків...