Незнайко на Місяці
- Автор: Носов Николай Николаевич
- Серия: Незнайко #3
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Федір Маківчук
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Незнайко на Місяці». Краткое содержание книги:
Роман-казка М. Носова «Незнайко на Місяці» є заключною частиною трилогії про пригоди казкового чоловічка Незнайка.
У 1970 році трилогія про пригоди Незнайка удостоєна Державної премії РРФСР ім. Н. К. Крупської.
Коли Незнайко та його супутники з'явились у своєму жовтому автомобілі на вулиці Лобурів, вони побачили навпроти будинку готелю великий натовп, освітлений кінопрожекторами. Кілька кінооператорів і телеоператорів стояли на повен зріст у відкритих автомашинах і націлювали своїми апаратами в різні боки, готуючись до зйомки і телепередачі. Недалеко від входу в готель стояв цілий загін поліцейських, готових в разі потреби пустити в хід гумові кийки.
Побачивши здалеку жовту автомашину, яка під'їздила до готелю, оператори спрямували на неї свої кінокамери й почали знімати. Натовп, що зібрався біля під'їзду готелю, захвилювався і зразу заповнив усю бруківку. Поліцейські, мов за командою, кинулись уперед і почали тіснити натовп, намагаючись очистити проїзд. Усі бачили, як жовта машина плавно під'їхала до готелю і зупинилася навпроти входу.
Кілька фоторепортерів зараз же підбігли до машини і, приготувавшись фотографувати, направили на неї об'єктиви своїх фотоапаратів. Тим часом дверцята автомашини відчинилися, і першим з неї виліз Козлик. Натовп привітав його радісними вигуками. Всі подумали, що це і є космонавт. Козлик ніяково усміхався. Фоторепортери заклацали затворами фотоапаратів. Слідом за Козликом з машини виліз Мига. Його теж привітали вигуками й оплесками. За ним виліз Жуліо. Цього разу вигуки були тихші, бо ж ніхто не знав, хто з них справжній космонавт.
Нарешті місячні коротульки побачили, як з автомобіля почала вилазити якась дивовижна істота, схожа зовні чи то на закутого в панцир рицаря, чи на водолаза в повному своєму спорядженні. Всі зрозуміли, що це і є справжній космічний мандрівник. Натовп заревів від радості. Всі замахали руками. В повітря полетіли шапки. Одна жителька жбурнула в Незнайка букет квітів. Фотографи, які вертілися навкруги, заклацали затворами апаратів з подвоєною силою. До Незнайка підскочив працівник телестудії, сунув йому під ніс мікрофон і сказав:
— Прошу вас сказати кілька слів нашим глядачам. Як проходив космічний переліт? Як ви себе почуваєте після польоту? Чи сподобалось вам наше місто?
Мига, що стояв поруч, відтіснив працівника телестудії вбік, узяв у нього мікрофон і мовив:
— Шановні телеглядачі! Пані й панове! Прибулий на нашу планету космічний мандрівник поділиться своїми враженнями в нашій наступній телепередачі. А зараз йому конче потрібен відпочинок, бо він дуже втомився після космічного перельоту. Першим, хто побачив, як космонавт спускався на нашу Землю, були я і пан Жуліо, власник магазину різнокаліберних томи рів, Зміїна вулиця, № 33. Ми з паном Жуліо поверталися з мого заміського маєтку на автомашині й побачили, як пан космонавт спускався згори за допомогою невеличкого парашута, розміщеного у нього, як ви бачите, за плечима, ніби крила. — По цій мові Мига показав рукою на капюшон-парашут, що був за плечима у Незнайка, і вів далі: —Ми з паном Жуліо запропонували свою гостинність і допомогу шановному прибульцеві з космосу, взявши на себе всі витрати, зв’язані з його утриманням, і всі турботи про нього, включаючи харчування та медичну допомогу. З нами під час нашої поїздки був також пан Козлик. Дозвольте, панове телеглядачі, представити вам пана Козлика. Подробиці будуть повідомлені в наступній передачі. Дякую за увагу!
Помітивши, що натовп навколо збільшується з кожною хвилиною, Мига підморгнув оком Жуліо та Козликові, схопив Незнайка за руку й потяг до входу в готель. Місячні коротульки, що зібралися біля входу, кричали «ура», плескали в долоні й привітно всміхалися Незнайкові. Всі тяглися до нього руками. Кожному хотілося помацати його скафандр. Позаду Незнайка ішов здоровий поліцейський і лупцював гумовим кийком по руках кожного, хто намагався доторкнутися до Незнайка.
Нарешті Незнайко і його супутники продерлися крізь натовп і опинилися у вестибюлі готелю. Перше, що вони побачили, була величезна телевізійна камера на коліщатках, керована оператором. Товстий, схований у чорній гумовій трубці електричний провід тягнувся від телекамери по підлозі і зникав у глибині коридора. Назустріч нашим подорожнім уже біг товстенький, кругленький коротулька в акуратному голубому костюмі і білій краватці.