Щоденник моєї секретарки
- Автор: Капранови Брати
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 978-966-1515-30-6
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Щоденник моєї секретарки». Краткое содержание книги:
Паша нахилився до мене:
— Серьога, слухай, здається, вони лесбіянки.
— Навряд чи, — заперечив я.
— Ні, ну точно лесбіянки. Ти диви, що виробляють. Егей, слухайте! — він гукнув так гучно, що дівчата перелякано завмерли. — Ви що, лесбіянки?
Білявка розгублено виструнчилася.
— Але ж ви самі…
— Точно лесбіянки. Слухай, кого ти нам привів? — запитав він чомусь у Олеся, який помітно очманів від побаченого.
Той не знайшовся з відповіддю.
— Так, ану давайте звідси! — обурено скомандував Паша. — Що це за збочення, га?
Дівчата зовсім втратили орієнтацію і тільки розгублено кліпали очима. Сцена було гідною пензля майстрів Відродження — абсолютно гола брюнетка та білявка у блискучій білизні, які розгублено кліпають очима, стоячи на столі VIР–зали. Чоловіки ж годилися позувати Гойї чи Діксу — шакалорилий обпечений коктейлем п’яно–цинічний Паша та білявий янгелик Олесь, що не може відірвати очей від дівчачих тіл.
Для того, щоб допомогти відновити живописну гармонію, я взяв зі стільниці триста доларів і засунув за гумку трусиків білявки.
— Давайте, давайте! Теж мені, розвели тут разврат! — підігнав нетерплячий Паша.
У брюнетки на очах знову забриніли сльози. Ні, все‑таки на подібній роботі не можна бути настільки чутливою. Це непрофесійно.
Зібравши з підлоги одяг, дівчата вийшли. Білявка пошепки лаяла нас останніми словами, але Паша цього не чув. Він запитав Олеся:
— А де твоя?
— Хто?
— Ну та, третя, що була. Де вона?
— Не знаю, — зізнався розгублений поет.
— Так поклич. Блін, всьому тебе вчити!
Хлопець невпевнено підвівся та пішов до виходу.
Закладаюся, він буде тинятися коридорами, не наважуючись навіть звернутися до обслуги.
— Серьога, з ким приходиться работать! Ти тока глянь! — і тут я зрозумів, що доведеться досидіти до кінця цієї частини вистави. Адже Олесь сам не впорається з шефом і під гарячу руку наробить дурощів, не дай Боже, ще й без роботи залишиться.
— Наше життя — це груповуха! — підняв Паша келих з віскі. — Поняв? Груповуха! Тому треба всіх їбати, інакше виїбуть тебе!.. А ти де ходиш? — напустився він на руденьку стриптизерку, яка повернулася тим часом до зали — певно, була десь недалеко.
— Я? Так ви ж самі…
— Тобі що, гроші непотрібні?
Олесь, який зайшов слідом, вмостився поруч зі мною, немовби шукаючи захисту. Він почувався невпевнено й дуже незручно. Але що поробиш — помічник депутата і є помічник депутата. Робота така.
— Подобаєшся ти мені! — оголосив Паша, обіймаючи дівчину за плечі. — Не те, що ці твої лесбіянки. І як ти з ними живеш?
Олесь нахилився до мене:
— Уявляєте, вона там плакала, — прошепотів у вухо. — Я виходжу, а вона стоїть і плаче.
— Будь–яку жінку ображає, коли нею нехтують.
— Так гроші ж вперед заплатили.
— Жінка залишається жінкою завжди. І з грошима, і без. Затям це собі. Згодиться у дорослому житті.
Паша вже не контролював себе. Він наказав руденькій іти на сцену, щоб потанцювати біля жердини. Потім розчулився від побаченого, зняв з руки «ролекс» і подарував їй як нагороду. «Ролекс» врешті–решт конфіскували охоронці, які знали звички свого шефа, проте це було пізніше. А поки дещо прибитий новими для себе реаліями Олесь за шефовою командою знову читав вірші руденькій. Та кліпала очима.
Тим часом викликали метрдотелицю і послали за білявкою з брюнеткою. Їм було поставлено задачу розважати нас із Пашею. Потім усіх трьох було роздягнуто до нитки і влаштовано конкурс краси. Перемогла досвідчена білявка, за що отримала приз у розмірі п’ятисот доларів.
Ну а тоді Паша вже й сам видерся на сцену, щоб навчити дівчат танцям біля жердини, і тут йому знову придалося спортивне минуле. Па, які показував нам депутат, хоч і не входили до асортименту класичного стриптизу, проте не були позбавлені грації, і вже точно могли дати тутешнім зіркам сто очок вперед за експресією й артистизмом. Голі дівчата у захваті плескали в долоні та вигукували. Олесь п’яними очима поїдав їхні неприкриті принади. Охоронці зазирали у відчинені двері. А я доливав собі віскі, бо розумів, що набратися, як чіп — зараз єдиний гідний вихід для чоловіка.
В четвер біля Кабінету Міністрів активісти Всеукраїнської інформаційно–просвітницької кампанії ПОРА здійснять акцію–перформанс «Пора прозріти!». В ході акції будуть розгорнуті карти України та Мукачева та продемонстровані фотографії подій мукачівських виборів. Голові уряду будуть запропоновані окуляри з відповідною кількістю діоптрій для покращення гостроти зору.