Версола. Книга 1. Колоніст

— Процес мені подобається…. щоб тепер запустити такого, гм… думаю, потрібно вивчити флору і фауну планети, враховуючи, що в майбутньому це буде моєю основною базою знань. Хоча ось мені цікаво як її поповнювати, якщо зустрінеться невідомий вид — потрібно буде прояснити це питання з Кайлом, а ще мені здається, що за таку інформацію повинні платити — по любому!

Першою пішла база «флора», а Віктор тим часом взявся за осмислення місцевих законів — він хотів зрозуміти основні моменти до вирішальної розмови з чиновником. Як виявилося, устої тут були простими, навіть дикими в деякому розумінні — тут були широко поширені різні типи дуелей і інших силових варіантів рішення розбіжностей, і в той же час обмовлявся певний перелік обмежень, по яких такі крайні заходи заборонялися. Питання чужого майна вирішувалися приблизно так, як йому і говорив Кайл: втратив, значить, втратив — а якщо хтось знайшов твоє майно, викупляй у нього, адже людина згаяла час і кошти для того, щоб повернути майно — ніхто нічого безкоштовно не робив тут. І конкретно в цьому випадку, наприклад, не можна було викликати нового власника твого майна на дуель, з тим, щоб повернути собі своє безкоштовно — або плати, або відвали.

Хоча це усе дотримувалося тільки в населених пунктах, а в самій савані ти міг робити все, що тобі захочеться — охорона селищ вирішувала питання тільки в селищах і прилеглій місцевості — всього пару кілометрів від периметра. Окремою главою розглядалися питання двосторонніх договорів між фізичними особами і між ними і представниками сировинних корпорацій. Тут хлопця зацікавив пункт про унікальні трофеї з дичини: на м'ясо, шкури, нутрощі і роги травоїдних тварин в селищах були встановлені тверді закупівельні ціни, які мало чим відрізнялися по селищах планети. На усю ж решту сировини закон встановлював договірні стосунки між трапером і сировинною корпорацією — скільки виб'єш у скупника, стільки і заробиш. При укладенні річного і більше контракту на постачання сировини, сторона, що закуповує сировину, зобов'язана була прикласти до договору цінник на увесь асортимент інгредієнтів, які вони прийматимуть від мисливця. І ця ціна не могла бути змінена в односторонньому порядку — мабуть таким чином корпорації стимулювали населення займатися полюванням, адже якщо почати знижувати закупівельну ціну, це, швидше за все, понизить об'єми поставок.

Вивчивши увесь пакет до кінця, хлопець зрозумів, що тут існує справжнісіньке беззаконня за межами селищ — якщо не можеш захистити свою здобич, то сам собі доктор. Саме це було другою причиною, чому тут самостійно ніхто не їздив на полювання: практикувалися групи людей зі своїми всюдиходами, здатних постояти за себе і свою здобич силою зброї. Щільно поїв і привів себе в порядок, зірвав з голови пов'язку — потім довго розглядав поголену ділянку потилиці у ванній кімнаті і нічого не помітив там: ні шраму — регенерація за ніч прибрала усі ознаки втручання. Потопав до чиновника — слід було розібратися зі своїми трофеями, договором і грошима, тим більше що з'явилося декілька питань до типу з адміністрації.