Версола. Книга 1. Колоніст

— Гм… який ти загадковий — жінка вже встигла одягнутися і зараз задумливо розглядала хлопця, який продовжував валятися в ліжку — можу пообіцяти, що уважно прочитаю і подумаю над твоєю пропозицією.

Віктор витратив залишок дня на підготовку до походу — основний час приділив зброї, боєприпасам і стану всюдихода — останнє вони виконали разом з напарником, адже від справності транспорту зараз залежало дуже багато чого. Витративши на профілактичні роботи близько тисячі бон, приятелі залишок дня провели хто де. Віктор, наприклад, нікуди не пішов розважатися, витративши увесь час на складання двостороннього договору, узявши за основу його власний контракт з Волшем, додавши в нього декілька ключових пунктів. Коли, на його думку, документ був готовий, відправив його на пошту подрузі і полегшено зітхнув — можливо, що зараз він закладає фундамент своєї нової сім'ї. Перша так і не відбулася в тому житті: Ніна виявилася не тією жінкою, з якою йому б хотілося провести залишок життя, та і наостанок відкрилася її жадібна злодійська натура.

Уранці збиралися в дорогу неспішно — до стоянки всюдиходів обоє підійшли ближче до обіду — там Волш звернув увагу на групу людей, які явно чекали їх появи. Ті просто стояли біля одного зі всюдиходів і якось недобре дивилися на компаньйонів. Колеги переглянулися: очевидно, це друзі тих людей, які намагалися їх дістати в савані минулим рейсом — ось і підтвердження попередження від невідомого абонента. Один з тих, що зустрічали зробив характерний жест долонею по шиї, дивлячись на мисливців і посміхаючись — група недоброзичливців складалася з восьми чоловік. Волш зробив знак Віктору завантажуватися у всюдихід, а сам попрямував до цієї делегації і пару хвилин там щось їм говорив, а потім, до здивування хлопця, компанія розсміялася, а його напарник з усміхненою пикою повернувся назад.