![Ніжно відданий Декстер [UK] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/1/2/1/0/nizhno-viddanij-dekster-uk-download.jpg)
Ніжно відданий Декстер [UK]
- Автор: Линдсей Джеффри
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Ніжно відданий Декстер [UK]». Краткое содержание книги:
Я потягував каву і переварював ланч за допомогою здоровенного шматка шоколадного торта, коли надійшло повідомлення про вбивство в районі каналу. Анджело-ніякого-відношення і я вирушили туди, де в каркасі невеличкого будинку, — який схоже колись розібрали, а тепер перебудовували, — знайшли тіло.
Будівництво на час зупинили, оскільки власник і підрядник судилися один з одним. Два хлопчини, прогулюючи школу, забралися на будівництво і натрапили на труп. Він знаходився на щільній пластмасі, яка покривала лист фанери, а сам лист спочивав на двох козлах. Хтось, скориставшись пилкою, акуратно відпиляв жертві голову, руки і ноги. Торс лежав посередині, а всі відрізані частини були покладені біля нього в декількох дюймах.
І хоча Темний Мандрівник пирхнув і прошепотів мені на вухо якісь похмурі подробиці, я вирішив, що це в нього заговорила заздрість, і продовжив роботу. Звісно, крові було в достатку, і мене напевно очікував би день радісної і наполегливої праці, якби я випадково не підслухав розмову детектива і копа, який першим опинилися на місці злочину.
— Гаманець лежав поруч з тілом, — повідомив офіцер Снайдер. — Водійські права, видані в Вірджинії на ім'я Деніела Честера Бердета.
О-о, отак-то, сказав я, звертаючись до веселого голосу, що розташувався на задньому сидінні мого мозку і безперервно базікав. Адже це багато що пояснює, чи не так? Я знову подивився на труп. Хоча розчленування проходило поспішно і проводилося за допомогою грубого інструменту, в розташуванні відрізаних кінцівок і голови я побачив щось знайоме, і Темний Мандрівник, погоджуючись, радісно хихикнув. Зазори між торсом і ампутованими частинами були абсолютно рівними і, здавалося, знаходилися на точно виміряній відстані одна від одної. Вся ж ця презентація була розміщена, як урок з анатомії: Як від'єднати стегнову кістку від ноги.
— Двоє хлопців, які знайшли тіло, в машині. — сказав Снайдер детективу.
Я розвернувся і подивився на двох представників правопорядку, не знаючи, як краще повідомити їм свою новину. Звісно, можливо я помилявся, але...
— Сучачий синочок. — долинуло до мене чиєсь бурмотіння.
Я озирнувся і побачив Анджело, який сидів навпочіпках на іншому кінці тіла. Він знову опинився в тій ситуації, коли витягував своїм пінцетом світлий невеличкий шматок паперу. Я підійшов до нього і глянув через його плече на знахідку.
На листку чітким, тонким почерком хтось написав «POGUE», а потім закреслив одинарною лінією.
— Що за pogue? — запитав Анджело. — Його ім'я?
— Це людина, яка сидить за письмовим столом і віддає накази бойовим частинам.
Він поглянув на мене
— Звідки тобі відомо про це лайно?
— Я дивлюсь багато фільмів.
Анджело перевів погляд на шматок паперу.
— Думаю, почерк той же. — сказав він.
— Зовсім, як той, інший. — погодився я.
— Як у справі, якої не існує. Знаю, був там.
Я випростався, глибоко зітхнув і подумав, як приємно опинитися правим.
— Цього вбивства теж не існує. — вимовив я і попрямував до місця, де офіцер Снайдер розмовляв з детективом.
Детектив нагадував собою грушу і звали його Коултер. Він потягував з великої пластикової пляшки содову під назвою «Маунтан Дью» і дивився на щось по той бік каналу.
— Як ти вважаєш, на скільки потягнуть тут такий будинок і земля? — запитав він у Снайдера.
— Біля отакого каналу? Менш ніж за милю від затоки, га? Хмм... Пів мільйона? Більше?
— Пробачте, детективе, — втрутився я. — Боюся, у нас виникла непередбачена ситуація. — мені давно хотілося вимовити цю фразу, однак належного враження на Коултера вона не справила.
— Ситуація? Ви що «Місце злочину» дивитесь?
— Бердет — федеральний агент. І ви повинні негайно повідомити капітану Меттьюзу про те, що сталося.
— Я повинен?
— Це пов'язано зі справою, до якої нам заборонено торкатися, — пояснив я. — З Вашингтона прибули люди і веліли капітану відвалити.
Коултер відпив із пляшки.
— Ну і що? Капітан відвалив?
— Як кролик, врубав задній хід.
Коултер обернувся і подивився на тіло Бердета.
— Значить, федерал... — він зробив ще ковток, уважно вивчив відрізану голову, похитав своєю головою і додав: — Ці хлопці, опинившись під пресом, завжди розвалюються на частини. — потім детектив подивився у вікно і дістав мобільний.