Щоденник Майдану та війни

Звичайно, уряду ще доведеться розбиратися з указами Януковича про сотні й тисячі стипендій та спеціальних пенсій діячам української культури. Думаю, що нове керівництво країни не намагатиметься таким же чином купувати лояльність письменників і режисерів, а спробує просто заслужити їхню повагу та підтримку своїми діями.

А що стосується останньої премії Шевченка часів Януковича і «підкорення Криму», то впевнений: більша частина лауреатів погодиться, що доводити цю справу до фінансового кінця, тобто до нагородження та видачі сотень тисяч гривень лауреатам, неетично, неморально і несвоєчасно, особливо з огляду на економічну ситуацію в країні та необхідність вишукування додаткових коштів для Міністерства оборони.

Але премія — премією, справа не така вже й важлива. А ось Севастополь продовжує «дивувати і тішити». Не тільки тим, що містом керує людина, яку «мером» обрали на мітингу, і голосували навіть не піднесенням рук, а криками «давай!» Кілька днів тому на міському пляжі з гордою назвою «Кришталевий» вивісили список осіб, яким купання на пляжі заборонено. «Пляжні» санкції стосуються президента США Барака Обами, верховного представники ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон, практично всіх українських політиків, а також убитого вчора члена «Правого сектора» в Рівненській області Саші Білого (Музиченка). Щоправда, його прізвище сьогодні вже обвели траурною рамочкою. Значить, севастопольці все-таки стежать за новинами з України.

Учора ж російськими військами було захоплено останній український корабель, заблокований у озері Донузлав. Тепер на жодному кораблі в Криму не майорить український прапор, чим командування ЧФ Росії дуже пишається. Також командування заявило про те, що 80% українських моряків склали присягу Росії, порушивши тим самим раніше дану присягу Україні. Язик не повертається назвати цих моряків «зрадниками», але все-таки іншого слова для них у мене немає. Хоч я і розумію, що вибір у них складний: чи прийняти присягу Росії й служити в ЧФ РФ, залишаючись жити в Криму, чи переїжджати на материкову Україну і продовжувати служити Україні. А Росія, покінчивши з Військово-морськими силами України, взялася за українських дельфі­нів. Звичайно, тепер це російські, а не українські дельфіни. Дель­фіни присяги не приймають. Севастопольський державний океанаріум вже готується почати тренування бойових дель­фінів і морських котиків за новими програмами російського флоту. Російські військові інженери вже давно виробляють і випробовують спеціальні прилади, які надівають на дельфінів і морських котиків і за допомогою яких можна виявляти ворожі підводні човни, затонулі кораблі й навіть бойових плавців із аквалангами. Виявилося, що за радян­ських часів саме в Севастополі військові зоологи та інженери й займалися тренуваннями дельфінів для використання їх у військових цілях. У незалежній Україні на «військове навчання» дельфінів не було грошей, але тепер Росія ви­правлятиме ситуацію. Їй, Росії, це тим більше важливо і логічно тому, що єдина схожа база для підготовки дельфінів до військового використання розташована в Сан-Дієґо, США.