Ностромо. Приморське сказання

І так само, як багато років тому, спокійно і з міркувань практичної потреби, сильнішої за будь-яку політичну доктрину, оголив шаблю Генрі Ґулд, — отак тепер, за інших часів, Чарлз Ґулд кинув на кін срібло Сан-Томе. Inglez[116] із Сулако, «костаґуанський англієць» у третьому поколінні, мав у собі так само мало від політичного інтригана, як і його дядько — від революціонера-головоріза. Їхні вчинки, зумовлені їхньою вродженою інстинктивною чесністю, були обґрунтовані. Вони бачили шанс і вдавались до відповідної зброї.

Позиція Чарлза Ґулда — вигідна позиція на тлі тієї спроби відновити мир і кредитоспроможність Республіки — була дуже виразна. Попервах він мусив пристосовуватись до корумпованої системи з таким наївним зухвальством, що роззброював ненависть тих, хто мав відвагу не боятись безоглядної сили корупції руйнувати все, чого вона торкалась. Йому здавалось, що навіть спалахувати через це гнівом — недостойно. Він обертав корупцію собі на користь із холодним безстрашним презирством, радше виявленим, ніж прихованим у формах незворушної ввічливості, що звóдила нанівець майже всю принизливість ситуації. Можливо, глибоко в душі він через це мучився, бо ж малодушних ілюзій він не мав, але обговорювати етичний бік справи з дружиною він уникав. Вірив, що вона, хоч і буде трішки розчарована, та має досить розуму, аби збагнути, що його вдача оберігає підприємство, якому вони присвятили життя, так само надійно або й ще надійніше, ніж лінія його поведінки. Надзвичайно стрімкий розвиток копальні вклав йому в руки велику потугу. Відчуття того, що процвітання завжди залежить від нерозумної жадоби, дедалі більше його дратувало. А для пані Ґулд це було принизливо. В усякому разі це було небезпечно. У конфіденційних посланнях, які курсували між Чарлзом Ґулдом, Королем Сулако, і головним виразником зацікавленості у сріблі та сталі в далекій Каліфорнії, міцніло переконання, що будь-яка ініціатива людей освічених і чесних повинна мати негласну підтримку. «Можете сказати Вашому другу Авельяносові, що я так вважаю», — написав пан Голройд у відповідний момент зі свого непорушного святилища на одинадцятиповерховій фабриці великих справ. І невдовзі по тому, завдяки кредиту, відкритому Третім південним банком (розташованим через будинок від фірми Голройда), в Костаґуані сформувалась під пильним оком управителя копальні Сан-Томе партія ріб’єристів. А дон Хосе, спадковий друг родини Ґулдів, зміг сказати: