Грішниці. Сфінкс
- Автор: де Карріон Мігель
- Год: 1966
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Михайло Литвинець
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Грішниці. Сфінкс». Краткое содержание книги:
Мало сказати, що «Грішниці» — вершина творчості визначного романіста і неабиякий набуток кубинської прози. Це справедливо, але далеко не все. Адже нічим не можна зміряти глибінь горя і страждання, що їх Мігель де Карріон підняв цим романом із моря біди, яке залило весь острів Кубу. Крізь пекучі гіркі сльози письменник дивився на муки народу, але ті сльози не завадили йому побачити новий день. Сторінки «Грішниць» настільки сповнені людського горя, що їх аж важко читати. Автор пером реаліста змалював жахливе життя Гавани кінця ІXX і початку XX століття, коли північноамериканські капіталісти після поразки Іспанії проникли на Кубу, несучи народові кабалу, страждання, злигодні та розпусту.
— Хвацько танцює, чортів карлик! — сказала одна жінка, відходячи од Ріголетто і повертаючись до свого партнера.
— Бо тут нема кращих танцюристів, — поважно обізвався той.
Збігав час, і оргія ставала дедалі бучнішою та непристойнішою. Налиті кров'ю обличчя остаточно втратили свідомий вираз, танцюристи рухались автоматично, витинаючи всякі коники, а то й зовсім соромітницькі штуки. Шум, крик, музика, жіночий вереск, брутальна лайка п'яниць та човгання ніг виповнили весь дім од вітальні аж до кухні. А там зачинені родичі Фелісії теж завели дикунський танець, до якого пристали всі, старі й малі. Вистрибували, кидались один на одного, кружляли на місці. Тим часом жінок у вітальні поменшало, і чоловіки сідали, щоб трохи очуматись і витерти піт. Одну дівчину занудило, і Фелісія потягла її волоком, наче лантух, до задньої кімнати, де на двох ліжках уже лежали покотом такі самі страдниці, бліді, мов мерці, а серед них і один з приятелів Кінталеса. Залишивши п'яну дівчину в їхньому товаристві, мулатка повернулася до вітальні. По-материнському лагідно усміхаючись, вона пильно придивлялася до гостей, щоб вчасно запобігти можливим сваркам. Чоловіки, помітивши зникнення своїх подруг, занепокоїлись.
— Де Лукресія? Куди запливла ця рибка?
— Їй нездужається, голубе, — тихо відказала Фелісія. — Прилягла на часинку.
— А Сардіна?
— Їй теж недобре. Вона незабаром повернеться.
— А Лола?
— Так само. У дівчат розболілися голови.
Тоді кілька чоловіків з цікавості заглянули до задньої кімнати. Те, що вони там побачили, прикро вразило їх. Жоден навіть не посміхнувся, намагаючись розтермосити п'яних жінок. Прийшла Фелісія і звеліла не чіпати їх.
У цей час до кімнати ввалився полюбовник однієї з дівчат, що покотом спали разом із студентом, і, розлючено заревівши, кинувся до ліжка, щоб ляпасами розбудити її. Та Фелісія міцно схопила його за руку:
— Тут не можна! Дома робитимеш, що захочеш…
Він скорився і вийшов з кімнати, попросивши тільки, щоб дівчину переклали на друге ліжко, де були самі жінки.
Після того обачна мулатка подвоїла пильність. Раз у раз підозріливо поглядала на Асукіту, вульгарного ферта, який, сп'янівши, люто блимав очима з-під буйних чорних кучерів, що спадали йому на чоло. Молодик надто часто навідувався до їдальні, залишаючи Карлоту саму, а коли повертався, косо зиркав на Масілью, про наміри якого здогадувався. І ось, укотре вже приклавшись до чарки, він помітив, що коханка обмінялася поглядом із студентом, і спалахнув од гніву. Боляче стиснув їй руку і, погрозливо мружачи очі, сказав на вухо:
— Коли ще хоч раз глянеш на нього, приб'ю на місці!
— Але ж він платить жінкам, — презирливо кинула йому в обличчя Карлота.
— Плював я на його гроші! Приб'ю, тільки-но глянеш на нього!
Хоч Фелісія й не розібрала слів, проте відчула, що запахло бучею, і пішла шукати Рохеліо. А той, забувши про все на світі й палаючи хтивістю, притискав до стіни свою сухотну подругу і щось нашіптував їй на вухо. Фелісія торкнула його за плече, і він злякано обернувся.
— Слухай, голубе, відведи того цибатого студента до іншої кімнати, поки йому не натовкли пику.
— Хто? — невдоволено спитав Рохеліо, не випускаючи з обіймів блудницю.
— Асукіта. Він забагато випив, я знаю його. Забери хлопця далі від гріха.
— Він сам сюди прийшов. Я з ним не дружу.
— Але ж він живе в одному будинку з твоєю коханкою.
— Ну й що з того?
Мулатка подалася шукати когось із друзів Масільї. Почула тільки, як та промітна жіночка в'їдливо сказала Рохеліо:
— Е, ні, любчику, якщо в тебе є коханка, то нам нема про що балакати. Не хочу заводитися з чужими жінками.
«Я перебила їм усе діло», — думала Фелісія, шукаючи по кімнатах Кінталеса. Вона й не уявляла собі, що коїться у вітальні.
Тим часом Асукіта, який знову шаснув був до столу, раптом вернувся і застав Карлоту поруч з Масільєю. Вони про щось розмовляли. Помітивши полюбовника, обоє здригнулись і тим виказали себе. Студент вийшов з кімнати, не передчуваючи ніякої біди. А Асукіта, лиховісно посміхаючись, поволі підступав до Карлоти.