Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Суть вільних асоціацій не лише в тому, щоб уникнути ревності. Це індульгенція, яка дозволяє уникати звичних соціальних норм і вимикати, хоч на деякий час, внутрішнього сторожа. Така вільна, неконтрольована та розкута бесіда, коли англійці можуть говорити більш-менш все, що спадає на думку, зазвичай можлива лише в колі друзів та сім’ї. А от у пабі, як я зауважила, такі розмови можливі навіть поміж незнайомцями. Щоправда, найчастіше потік вільних асоціацій можна спостерігати у завсідників. Однак, за баром навіть незнайомців може затягти у цю безладну балаканину! Не слід забувати, що постійні відвідувачі пабу не завжди і не обов’язково «дружать» у звичному сенсі цього слова. Скажімо, вони майже ніколи не запрошують одне одного в гості, навіть якщо щодня бачаться в пабі і діляться потоком свідомості впродовж багатьох років.
Відтак, коли англійці, сидячи в пабі посеред відносно незнайомих людей, лепечуть собі про все на світі, буцімто вони на затишних посиденьках десь в колі найближчих, то це виглядає дуже дивно і суперечить усталеному уявленню про англійців як про замкнутих, застібнутих на останній ґудзик, відлюдьків. Та варто придивитися уважніше і вслухатися ретельніше до розмовних патернів, як знову виявляються кордони та обмеження. Я з’ясувала, що це всього лиш ще один приклад строго окресленої та вкрай обмеженої культурної ремісії. Правило вільних асоціацій дозволяє відійти від усталених норм, що діють у «публічних» розмовах, та понасолоджуватись свободою «приватних» або ж «дружніх» розмов. Однак, свобода ця не безмежна.
Розгадка таїться в слові «патерн». Структура паб-розмов нічим не відрізняється від приватних розмов десь в колі друзів чи сім’ї. А от зміст має набагато більше різних обмежень. Навіть у режимі вільних асоціацій, товариші-пиворізи (хіба що це близькі друзі) не будуть виливати одне одному душу. Страхи і секрети вони можуть вибовкати тільки ненароком.
Власне, все це робиться зовсім не заради обговорення «особистого», про яке, згідно з Першою Заповіддю, можна говорити лише жартома. Жарти про розлучення, депресію, хворобу, проблеми на роботі, бешкетних дітей чи ще якісь особисті негаразди та халепи цілком прийнятні. Зрештою, жодна розмова в пабі не обійдеться без доволі злостивих кпин на тему життєвих трагедій. Та щиросерді зізнання — під забороною. Сльозливі сповіді, ясне діло, відбуваються і в пабах, та тільки в межах приватних розмов між близькими друзями, сім’ями чи парами. Про особисте не заведено говорити коло шинквасу, і, що найважливіше, такі розмови (одні з небагатьох) не підпорядковуються правилу вільних асоціацій.
Правила паб-розмов та англійськість
Отже. Що ми довідалися? Що ми дізналися про англійськість завдяки розмовам у пабі?
Правило приязності підтверджує вже вивчені правила контексту та взаємності, які ми з вами досліджували в розділі про погоду. Йдеться про геніальне використання «фасилітаторів» з метою подолати природну стриманість та відстороненість. Та тут з’явилося декілька нових зауваг. По-перше, ми з’ясували, що англійці дуже неохоче жертвують приватністю заради товариського зближення. По-друге, строгі обмеження та застороги до правила про приязність вказують на те, що навіть відступ від узвичаєних рутинних правил має бути врегульованим і впорядкованим.
Правило невидимої черги ще раз демонструє приклад «впорядкованого хаосу» і підкреслює, наскільки черги — а разом з тим і «чесна гра» — важливі для нас (і тут я задумалася, що адепти філософії «зради» намарно голосять, що традиційна англійська віра у «чесну гру» занепадає). Правило пантоміми вкотре ілюструє перевагу етикету над логікою. А якщо ще згадати, що ми не терпимо шуму-гаму і не любимо привертати до себе увагу, то наша стриманість у соціальних контактах може претендувати на визначальне місце у визначенні феномену англійськості.
Правила «Дякую» та «Будь Ласка» показують, як високо ми цінуємо ґречність і як нас коробить від категорії класу та статусу. Правило «І вам один?» одночасно висвітлює і лукавство, і чесноти шанобливого «егалітаризму» англійців.